Упрощенная HTML-версия
213
керівників, 940 наукових співробітників та науково-технічний персонал – 891
особа. Із загальної кількості 1242 співробітники з вищою освітою
. В апараті
ВУАСГН працювало 68 осіб. Незважаючи на всі кроки, що вживала Академія для
укомплектування мережі установ науковими співробітниками, все ж низка
інститутів, станцій та опорних пунктів відчувала потребу в кадрах. Зокрема,
станом на 1 січня 1931 р. найменш чисельними залишалися УНДІ тваринництва
(22 співробітники), УНДІ рослинництва (56), Південний НДІ плодоягідного
господарства (52 особи) порівняно зі Всесоюзним НДІ кукурудзи (148), УНДІ
механізації та електрифікації сільського господарства (176)
.
Для забезпечення наукових установ відповідними кадрами Президія
ВУАСГН вживала певних заходів. За розпорядженням ЦК КП (б)У у березні
1932 р. було вперше переглянуто і перевірено у практичній роботі всі наявні
кадри науково-дослідних установ
. Крім відомостей анкетного характеру на
кожного наукового співробітника, який самостійно проводив планову
дослідницьку діяльність, установа складала опис-характеристику його наукової
роботи з точним зазначенням основних робіт й побічних завдань, якості
виконання, наслідків роботи, винаходи та ін.
Упродовж 1932 р. планувалося збільшити науковий потенціал на 197,4 %
порівняно з попереднім роком, чисельність партійних працівників системи
ВУАСГН довести 50–75 %. Варто зазначити, що жорстку політику відбору
наукових кадрів було розпочато ще у 1930 р. Так, в Інституті економіки й
організації сільськогосподарського виробництва проводилися засідання трійки
щодо розгляду характеристик на наукових співробітників
, до складу якої
входили Сіліцький, Гудіїв, Жильський. На її засіданнях заслуховували коротке
резюме, на основі якого приймали рішення про залишення особи на науковій
роботі або переведення на виробництво. За результатами цієї перевірки
28 співробітників залишилися працювати в інституті, кілька осіб переведено на
виробництво
«за
відсутністю
наукової
підготовки»,
професора
С.Н. Тумановського «знято з наукової роботи як ворожу особу до радвлади».
Таким чином, частину «ворожих» соціалістичному будівництву кадрів було