Стр. 214 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

214
вилучено з наукової роботи. Це були видатні учені, що мали вагомий
дослідницький досвід, який не вдавалося пристосувати до засилля ідеології.
Слід зазначити, що партійні та державні органи покладали на Академію
особливу
місію в «перевихованні» наукових кадрів або їх переорієнтації
.
Ситуація пов’язувалася з тим, що система науково-дослідних установ Академії
складалася в основному внаслідок реорганізації старих дослідних станцій, які у
своїй роботі орієнтувалися на обслуговування приватних господарств. Таке
становище не відповідало задекларованому плановою соціалістичною
економікою. Однією з прямих функцій Академії було виявлення «буржуазних
елементів, що залишились в наукових установах і спрямовували наукову роботу,
методику і програми на обслуговування куркульського господарства»
арк. 2]. Директиви партії містили положення про боротьбу з буржуазними
теоріями, зокрема з «рєзніковщиною та кондратьєвщиною». Йшлося про систему
науково-дослідних установ НКЗС, в якій нібито «приховалося надзвичайно багато
шкідницьких елементів». Базою установ НКЗС слугували дослідні станції, яких в
умовах суцільної колективізації та переходу до соціалістичної реконструкції
сільського господарства звинувачували у виступах проти радянської влади.
Схвально відзначалися державою у цьому відношенні старання Товариства
аграрників-марксистів, що у 1930 р. «допомагало викрити шкідництво в
сільськогосподарських наукових установах та сигналізувало про небезпеку на
ідеологічному фронті». Розгорнутий наступ на «викорчовування буржуазних
теорій» в сільськогосподарській науці, як зазначали сучасники, фактично
розпочався лише в 1931 р. зі створенням Академії
арк. 3]. Тут варто
зазначити про особливу місію Першої Всеукраїнської конференції аграрників-
марксистів, що відбулась у грудні 1929 р. з метою підведення підсумків
проведення радянською владою реформ у сільському господарстві впродовж
останнього десятиріччя
. Аналізуючи виголошені доповіді (Шліхтера О. Г.,
Білаша Т. Г., Качинського В. М., Попова П. І. та ін.)
, можемо припустити,
що якраз на цьому зібранні було окреслено основні напрями реконструкції
сільського господарства і відповідно, його наукового забезпечення.