Упрощенная HTML-версия
187
РОЗДІЛ 4
СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ НАУК (1931–1935 рр.)
4.1. Формування моделей координуючих центрів
Питанню
створення
координуючих
центрів
вітчизняної
сільськогосподарської дослідної справи у 20-х рр. ХХ ст.
присвячено низку
видань, серед яких вирізняються узагальнюючі праці професора В.А. Вергунова
та підготовлені під його керівництвом збірки документів і матеріалів
. Проте не втрачають актуальності подальші дослідження окремих етапів
еволюційного шляху аграрної науки України й, зокрема, періоду першої спроби її
академізації.
Насамперед варто наголосити, що сільськогосподарська дослідна справа
отримала офіційне державне визнання після Указу Миколи ІІ про затвердження
«Положення про сільськогосподарські дослідні установи», підписаного 28 травня
1901 р.
. До виходу цього Указу дослідна справа пройшла майже столітній
шлях становлення різних галузей наукових знань та пошуків організаційних
форм, переважно завдяки приватній ініціативі. Певним етапом розвитку
сільськогосподарської дослідної справи можна назвати функціонування галузевих
товариств, дослідних полів і станцій як дієвих осередків дослідницької діяльності
для потреб сільськогосподарської галузі. Ситуація змінилася наприкінці другого
десятиріччя минулого століття у зв’язку з революційними подіями і можливістю
створення координуючого центру дослідної справи, предтечі Національної
академії аграрних наук України – Сільськогосподарського вченого (згодом
наукового) комітету України, який постав на базі сільськогосподарського відділу
Міністерства земельних справ і функціонував до 1927 р.
Комітет розпочав свою діяльність згідно з наказом міністра земельних справ
Ч. 162 від 1 листопада 1918 р.
. Очолив його академік В.І. Вернадський
.