Стр. 168 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

168
яких стали загальновизнаними. Безумовно, що такий висновок не може бути
однозначним, оскільки залишалося питання удосконалення структури науково-
дослідної мережі в УСРР. У цьому зв’язку привертають увагу критичні
зауваження керівників районних науково-дослідних станцій, висловлені на
Всеукраїнській нараді з питань сільськогосподарської дослідної справи (1924)
с. 181]. Зокрема, йшлося про недоречність насаджування зайвих відділів, які
на практиці виявилися непрацездатними, а також про нерівномірний розподіл
фінансування між районними й обласними станціями.
З огляду на зазначене, з метою розгляду й обговорення організації
сільськогосподарської дослідної справи у 1925 р. Наркомзем скликав
Всеукраїнський з’їзд дослідників галузі. Відбулись активні дискусії, і незважаючи
на переважаючу присутність співробітників крайових сільськогосподарських
дослідних станцій, при голосуванні питання про потребу існування краєвих
станцій понад третина всіх голосів (47) була проти, а 83
голоси учасники з’їзду
дали за те, що такі станції потрібні
с. 45]. Під впливом рішень з’їзду
експеримент із скороченням кількості районних дослідних станцій за прикладом
РСФРР в Україні не відбувся, і мережа дослідних установ залишилася у повному
складі.
За результатами дискусій щодо питання про доцільність існування крайових
сільськогосподарських дослідних станцій Наркомзем України у 1928 р. дійшов
висновку про необхідність організації спеціальних науково-дослідних інститутів,
а саме: угноєнь, ґрунтознавства, тваринництва, економіки, меліорації, механізації
сільського господарства, цукрової промисловості, сільськогосподарської
метеорології, генетики і селекції, прикладної ботаніки, садівництва і городництва
та ін. У процесі реорганізації було виявлено низку суттєвих недоліків в організації
сільськогосподарської дослідної справи в Україні, яка, по суті досягла широкого й
планомірного розвитку ще до Першої світової війни. Відкриття такої кількості
науково-дослідних інститутів вносило істотні зміни в існуючу систему
сільськогосподарської дослідної справи в Україні, насамперед, у роботу крайових
сільськогосподарських дослідних станцій, що до останнього часу сприймалися як