Упрощенная HTML-версия
109
соціалістичного землеробства. Завдання і функції окремих типів науково-
дослідних установ не були визначені конкретно і повно. У цьому зв’язку часто
спостерігалося дублювання в їх роботі, зокрема щодо питань підживлення
цукрових буряків, над якими працювали ВНДІСП, Український інститут
соціалістичного землеробства і Всесоюзний інститут цукрової промисловості.
Дослідним установам нав’язували невластиву їм функцію (науково-дослідним
інститутам – безпосереднє керівництво хатами-лабораторіями, що було однією з
основних функцій обласних дослідних станцій) і т. д.
.
Деякі науково-дослідні інститути з причини невизначеності, чітко
окреслених завдань і функцій зазнавали постійної реорганізації (Всесоюзний
інститут рослинництва або ВІУА) з різноманітними надбудовами. Наприклад,
Український інститут соціалістичного землеробства мав дві частини: одна у
Харкові з відділом агротехніки для вивчення застосування сівозмін й інших
питань вирощування сільськогосподарських культур, а інша
–
в Києві, яка
займалася дослідженням використання добрив
. Внутрішня організація
обласних дослідних станцій відрізнялася різноманітністю: в одних працювали
відділи з вивчення певних чинників сільського господарства, в інших їх не було,
але діяли відділи з вивчення інших факторів та ін. У цілому, в СРСР
функціонувала
велика
кількість
науково-дослідних
установ
сільськогосподарського профілю, але здебільшого вони були недостатньо
організовані щодо наукового, технічного і працюючого персоналу, обладнання та
засобів.
Крім того, у прийнятій XVIII з’їздом ВКП (б) (1939) резолюції на доповідь
В.М. Молотова стосовно третього п’ятирічного плану розвитку народного
господарства СРСР, перед сільським господарством ставилось завдання
підвищення продукції на 52 %
. Відповідно, у цьому зв’язку на
сільськогосподарські науково-дослідні установи покладали функції наукового
забезпечення виконання завдань.
Отже, за умов, що склалися, до важливих методологічних напрацювань
досліджуваного
періоду
належить
запропонована
професором