Упрощенная HTML-версия
108
Наприкінці 1930-х рр. учені знову підняли питання про потребу ефективної
організації або побудови сільськогосподарської дослідної справи. У 1938 р.
з’являється публікація А.І. Поташева
, основою якої стала доповідна записка
Президії ВАСГНІЛ за авторством І.І. Білоножка, З.З. Мірясова, П.Г. Найдіна та
А.І. Поташева. Автори звертали увагу на недоліки в організації науково-дослідної
роботи у сільському господарстві. Перш за все це безладне підпорядкування в
керівництві науково-дослідними установами у науковому й в адміністративно-
господарському відношенні. Так, ВАСГНІЛ керувала роботою лише кількох
центральних науково-дослідних інститутів, а решта інститутів не були введені в
коло її керівництва.
Обласні дослідні станції підпорядковувалися різноманітним чином. Так, в
Україні наприкінці 1930-х рр. із 7-ми збережених або закритих, а потім знову
відновлених обласних дослідних станцій, 3 перебували у віданні Наркомзему
УРСР. Решта
–
4 діяли у статусі рослинницьких відділів державних селекційних
станцій Наркомзему СРСР, 3
–
на договірних засадах із Всесоюзним науково-
дослідним інститутом бурякового рільництва, а 1
–
Українським зерновим
інститутом. Значною мірою установи працювали не узгоджено, не маючи
налагоджених зв’язків і загальних планів роботи.
Галузевий принцип організації діяльності багатьох науково-дослідних
інститутів абсолютно не відповідав територіальному принципу обласних
дослідних станцій. Крім того, діяльність мережі науково-дослідних установ
проводилася без жодного загального плану. Так, у Полтавській області дослідна
станція перетворена в Науково-дослідний інститут кормів, у Харківській області
–
у відділ землеробства Харківської селекційної станції, Сумська дослідна станція,
яка з утворенням Сумської області могла б стати обласною, стала філією ВІУАА
та ін.
Склалася ситуація, коли створювалися нові інститути, існували недовгий
час і їх ліквідовували. Наприклад, Науково-дослідний інститут нових методів
сівби або Український науково-дослідний інститут ентомології і фітопатології,
створений як самостійний, незабаром увійшов до складу Українського інституту