Упрощенная HTML-версия
82
прикладним й теоретичним підрозділами [346]. Основним завданням фізико-
математичного відділу був не лише розвиток природничих наук, а й активне
сприяння науково-технічному прогресу та встановленню взаємозв’язку науки з
практикою. Тобто словами фізико-математичний відділ мав організувати
систему фундаментальних і прикладних досліджень з метою впровадження
одержаних результатів у виробництво.
Структура підрозділу прикладного природознавства чітко була викладена
в записках С.П. Тимошенка, який свого часу разом із В.І. Вернадським
підтримував ідею формування окремого відділу прикладного природознавства.
Вчений вважав, що найбільш раціональний розподіл кафедр мав бути таким:
напрям технічної механіки – кафедри прикладної та будівельної механіки;
технічна фізика – електротехніки та теплотехніки; прикладна хімія – хімії
поживних матеріалів, мінеральних матеріалів, металографія. Професор
С.П. Тимошенко підкреслив необхідність створення науково-дослідних кафедр
з геології, прикладної зоології та ботаніки [186, с. 114]. Всього мало бути 10
кафедр.
Обґрунтовуючи ідею створення підрозділу прикладного природознавства,
С.П. Тимошенко спирався на досвід США, де було сформовано у цьому
напрямі ряд інститутів та лабораторій, головною метою яких були дослідження
природних багатств країни. Професор зазначав, що велика кількість інституцій
займається науковими розробками у галузі сільського господарства [292, с. 80].
Тому вчений наголошував на необхідності функціонування підрозділу
прикладного
природознавства
при
фізико-математичному
відділі.
С.П. Тимошенко виокремив такі завдання підрозділу: 1) допомога у розвитку
науки в найширшому розумінні; 2) вивчення природних багатств країни; 3)
пошук способів раціонального використання природних багатств країни; 4)
підготовка кадрового забезпечення у вищій школі [292, с. 82]. Він наполягав на
утворенні підрозділу прикладного природознавства, обґрунтовуючи свою
позицію на прикладі досвіду США. Очевидно, вчений сподівався, що окремий