Стр. 81 - novorodovskiy-vv-k

Упрощенная HTML-версия

81
Принциповість
розмежування
академічної
науки
УАН
та
сільськогосподарської
дослідної
справи
стала
причиною
відмови
В.І. Вернадського від ідеї існування окремого підрозділу прикладного
природознавства. Враховуючи досвід розвитку галузевої справи у Росії та за її
межами, вчений запропонував організувати єдиний координуючий орган для
ведення галузевої науково-дослідної роботи. Так, 1 листопада 1918 р., за кілька
тижнів до становлення УАН, за підтримки Міністерства земельних справ
Української Держави організовано Сільськогосподарський вчений комітет
України – предтечу Національної академії аграрних наук України (НААН)
[312]. Примітно, що першим головою Комітету став її ініціатор
В.І. Вернадський, який пізніше був обраним першим президентом Української
академії наук.
Задля розбудови незалежної держави, в широкому розумінні, українському
суспільству необхідно мати міцний економічний потенціал, тому ставилося
завдання сформувати підґрунтя для розбудови економіки країни. Основою для
цього мали стати природничі науково-дослідні установи. У листах до
М.П. Василенка В.І. Вернадський виклав свої погляди щодо принципів
побудови майбутньої установи й наголосив на потребі створення низки
інституцій, пов’язаних із вивченням продуктивних сил країни [318, с. 191].
Особливо В.І. Вернадський підкреслив необхідність утворення Комісії з
вивчення природних багатств України. На його думку, дослідження всіх
природних ресурсів країни дасть змогу раціонально їх використовувати для
потреб промисловості та сільського господарства.
Утворивши підкомісії відповідно до відділів, науковці почали розробляти
концепцію основних інституцій та принципів їх функціонування. Відразу ж на
перших засіданнях фізико-математичної підкомісії вони висловили ідею про
створення низки інституцій агробіологічного напряму [348, с. 140]. Члени
підкомісії зазначали, що формування підрозділу прикладного природознавства
необхідне для дослідження й раціонального використання природних багатств
України. Тому значну увагу вони приділяли розподілу інституцій між