Упрощенная HTML-версия
79
наук для економічного поступу та гуманітарних – для національного
самоствердження [319, с. 52].
У створенні Української академії наук важливу роль відіграв гетьман
П.П. Скоропадський, який повністю підтримував концепцію В.І. Вернадського.
Про це він зазначав у своїх «Спогадах», підкреслюючи важливу деталь, а саме,
що головна увага фундаторів Академії була спрямована на формування фізико-
математичного відділу з підрозділом прикладного природознавства [360,
с. 234].
Фактично Комісія розпочала роботу 9 липня 1918 року [166, с. 25]. Її
члени, розуміючи, що мають працювати у досить стислі терміни, відразу ж
розглянули нагальні питання стосовно побудови майбутньої Академії наук та її
інституалізації [300, c. 139]. Голова Комісії вже на першому засіданні окреслив
ключові завдання й напрями, які мала розробляти УАН. Зокрема,
В.І. Вернадський наголосив на потребі створення інституцій природничого
напряму: Фізичний інститут, Біологічний дослідний інститут (з прикладним
відділом), Хімічна лабораторія (з прикладним відділом), Мінералогічний
інститут (з прикладним відділом). Для вивчення природних багатств необхідно
було, на думку голови Комісії, утворити окремий відділ прикладного
природознавства – структурний підрозділ, який у період політичної
нестабільності та воєнних дій мав стати каталізатором розвитку країни після
занепаду її господарства [346].
Спочатку Комісія з утворення УАН концептуально вважала за доцільне
сформувати чотири відділи: 1) історико-філологічний; 2) фізико-математичний;
3) економіко-юридичний; 4) прикладного природознавства [346]. Досить
схожими за напрямами діяльності були такі відділи, як фізико-математичний та
прикладного природознавства. Обидва мали б вести дослідження з вивчення
природних багатств і пошуку раціонального способу їх використання.
Формування окремого підрозділу прикладного природознавства стало б
нововведенням у створюваній УАН [320]. В.І. Вернадський вважав за потрібне
утворити ряд експериментальних інститутів, які б увійшли у «розряд