Стр. 106 - novorodovskiy-vv-k

Упрощенная HTML-версия

106
сприяли б піднесенню аграрної галузі. Відзначимо, що основну роль у цьому
відігравав СГНКУ, проте у системі НКО УСРР вважали за необхідне розвивати
фундаментальну наукову роботу, яка б вирішувала методологічні та теоретичні
проблеми. Відповідно, у зв’язку з цим, у системі НКО УСРР формувалася
мережа із науково-дослідних кафедр сільськогосподарського профілю, робота
якої координувалася Академією.
Упродовж 1922–1927 рр. у системі НКО УСРР вдалося утворити 12
галузевих науково-дослідних кафедр. Серед них варто відзначити роботу
кафедр ґрунтознавства, яку очолив О.Н. Соколовський, економіки сільського
господарства – С.Ф. Веселовський, сільськогосподарської метеорології –
Б.І. Срезневський, ботаніки – О.В. Фомін, гідрології – Є.В. Оппоков,
лісівництва – В.Г. Висоцький та ін. У цій системі, упродовж зазначеного
періоду здійснювалася підготовка 92 аспірантів [74, арк. 17–24]. Відзначимо,
що науково-дослідні кафедри були поза системою ВУАН. Тим не менш,
Академія здійснювала координацію їхньої наукової роботи.
Упродовж першої половини 1920–х рр. фінансова ситуація у ВУАН не
стабілізувалася. У другій половині 1923 р. НКО УСРР склав власний кошторис,
згідно з яким мав отримати 328 688 454 крб., з них 3 млн на діяльність науково-
дослідних установ ВУАН. Однак ця сума перевищила межі можливої на
140 561 701 крб., що стало причиною для скорочення видатків бюджетовою
комісією. Станом на IV кв. 1923 р. науково-академічні витрати НКО УСРР на
50% було знижено. У результаті ВУАН та інші науково-дослідні установи
отримали лише половину від потрібної суми для проведення подальших
досліджень, зокрема і прикладних у природознавстві. Крім того, зменшено
фінансування навчальних і наукових установ НКО УСРР, особливо
сільськогосподарських, і переведено їх на власне утримання [15, арк. 263–266].
Низка академічних інституцій мала змінити свій статус на науково-дослідні
кафедри, що фактично означало б ліквідацію ВУАН. Однак ця ідея не була
реалізована, оскільки у 1920–х рр. посилювалася тенденція до жорсткої
централізації, зокрема і в науці.