Упрощенная HTML-версия
66
РОЗДІЛ 3
СТАНОВЛЕННЯ ГЕТЕРОЗИСНОЇ СЕЛЕКЦІЇ В СИСТЕМІ ЕВОЛЮЦІЇ
НАУКОВИХ ОСНОВ СЕЛЕКЦІЇ СОНЯШНИКУ
Визначено передумови становлення ГСС; наведено історичну
ретроспективу виникнення та введення в культуру рослини соняшнику і
зародження емпіричної селекції; встановлено основні історичні періоди науково
обґрунтованої селекції соняшнику (початок ХХ ст – 1991 р.); доведено, що
основи наукової селекції (в тому числі методика направленого перезапилення,
розроблена В. С. Пустовойтом для створення і покращання сортів, заснована
саме на використанні ефекту гетерозису) є базисом, на якому ґрунтується
гетерозисна селекція культури. З’ясовано, що 50 – 70-ті рр. ХХ ст. є етапом
становлення ГСС в Україні; у цей період відбувся вихід на рівень теоретичних
узагальнень, внаслідок чого було закладено теоретичні основи використання
ефекту гетерозису в селекції соняшнику, стало можливим пояснення природи і
механізмів прояву гетерозису; розпочато вивчення особливостей прояву
гетерозису в першому поколінні гібридів соняшнику завдяки виділенню форм з
чоловічою стерильністю та перспективі промислового виробництва гібридного
насіння, що відкрилася для селекціонерів. Визначено, що на становлення
гетерозисної селекції соняшнику мали значний вплив організація дослідної
справи, напрями і результати діяльності науково-дослідних установ України з
цього питання, взаємодія «наука – держава», розвиток науки за кордоном та
колишньому СРСР, практичні роботи з селекції тощо. Встановлено основні
вітчизняні наукові центри з селекції соняшнику, що сформувалися на теренах
України в 50 – 70-х рр. ХХ ст. – Всесоюзний ордена Трудового Червоного
Прапора науково-дослідний селекційно-генетичний інститут ім. Т. Д. Лисенка в
Одесі та Харківська Державна селекційна станція (з 1957 р. – Український
науково-дослідний інститут рослинництва, селекції і генетики УАСГН) у
Харкові; узагальнено результати вітчизняних досліджень та з’ясовано основні
етапи становлення ГСС в Україні.