Упрощенная HTML-версия
67
3.1. Передумови становлення гетерозисної селекції соняшнику в
Україні
Аналіз періоду становлення гетерозисної селекції соняшнику в Україні
неможливий без визначення її передумов, пов’язаних, у першу чергу, з
генезисом та основними етапами науково обґрунтованої селекції цієї культури.
Популяційна селекція є основою, базисом для ГСС; саме сорти стали вихідним
матеріалом, з яким велася селекційна робота: спершу – зі створення сортових,
міжвидових, сортолінійних, згодом – міжлінійних гібридів.
3.1.1. Історична ретроспектива виникнення та введення в культуру
рослини соняшнику.
На відміну від багатьох сільськогосподарських культур, перші свідчення
про культивування яких сягають у глибину століть, архівно-історичні відомості
про виникнення, вирощування, поширення соняшнику в світі дуже обмежені.
Натомість, як зазначає Н. П. Коваленко, введення в культуру соняшнику
відбулося навіть раніше, ніж введення в культуру пшениці, а індіанські племена
Американського континенту були першими, хто окультурив соняшник
приблизно у ІІІ тис. до н. е. [41, с. 73].
Завдяки експедиціям Х. Колумба соняшник потрапив до Іспанії на початку
ХVI ст., а звідти поширився на інші країни Старого Світу. Цікавим є той факт,
що тривалий період соняшник у Європі культивували як декоративну культуру
(відомо, що у 1510 р. насіння соняшнику було висіяно в ботанічному саду
Мадрида [100, с. 379]). Згодом з’явилися перші повідомлення щодо утилітарного
застосування культури: в Німеччині з його насіння намагалися варити каву,
робили крупу, англійці використовували в їжу молоді суцвіття [145
;
7, с. 13].
Європейські натуралісти XVI – XVII ст. у своїх трактатах, травниках,
атласах розглядали соняшник спочатку переважно як об’єкт досліджень його
фармакологічних властивостей для використання в медицині, таким чином
започаткувавши літопис рослини та її видового різноманіття. За віднайденими