Упрощенная HTML-версия
38
РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЙНА ТЕОРІЯ ГЕТЕРОЗИСНОЇ СЕЛЕКЦІЇ СОНЯШНИКУ
Академік М. І. Вавилов (1887 – 1943) наголошував, що розуміння природи і
механізмів мінливості рослин дозволили подолати методологічні проблеми,
пов’язані поміж інших з поясненням біологічних процесів та генетичних
механізмів в теорії селекції [101]. Для гетерозисної селекції соняшнику наявність
знань про генетичні механізми цілісності біологічних систем є одним із
найважливіших положень, бо саме вони визначають методологічні принципи
створення теоретичних засад цієї галузі науки, які в подальшому втілюються у
практичному використанні. За словами В. В. Кириченка, в основі роботи видатних
селекціонерів минулого В. Я. Юр’єва (1879 – 1962), В. С. Пустовойта (1886 –
1972) та ін. лежать глибинні знання біології об’єктів селекції та прийняття
практичних рішень в оцінці макропроцесів на рівні цілісності системи, а успіх
роботи керівника конкретних селекційних програм цілком залежить від знання
генетичних механізмів, що відносяться до цілісності макросистем [102]. Мета
даного розділу – простежити розвиток біологічних, генетичних, селекційних
знань, що сприяли еволюції гібридної селекції, та визначити, на яких етапах і
завдяки чому створення гетерозисних гібридів соняшнику в Україні стало
можливим.
2.1. Формування вчення про стать і запилення у рослин
Еволюція наукових уявлень про стать, запилення і розмноження у рослин
відбувалася деяким чином інакше, ніж еволюція знань про стать і розмноження у
тварин. На етапах зародження цих уявлень уже існували гібриди тварин (одним із
перших тваринних штучних гібридів є мул), але за давніх часів закономірності
спадковості у тварин встановлені не були. На відміну від перших уявлень про
спадковість тваринного світу, тогочасні знання щодо статі і розмноження у
рослин розвивалися швидше. І хоча пізнання зокрема античних авторів були