Упрощенная HTML-версия
127
[334, с. 6]. До 1950 р. зрошувані землі в УРСР розміщувалися переважно в
заплавах рік (Дніпро, Інгул, Інгулець, Південний Буг), на них вирощували в
основному овочі й картоплю. На розширенні площ зрошення в ці часи
позначилася реалізація плану «Дніпробуду», яка забезпечила можливість
обводнення і електрифікації посушливих земель Південної України.
Війни та революції початку ХХ ст. призвели до того, що УСРР існувала
у важкому соціально-економічному стані. До цього додалися сильні посухи
1920, 1921 рр., що спричинили неврожай і непомірні масштаби вивезення
зерна з території УСРР та, як наслідок, голодомор на селі, катастрофічне
зменшення зернових та кормових ресурсів. Виробництво зерна в УСРР
становило лише 25% довоєнного, а в п’яти південних губерніях: Донецькій,
Запорізькій, Катеринославській, Миколаївській, Одеській – 10%.
Упродовж зимового періоду 1920–1921 рр. опадів на півдні випало
лише 19,1 мм, за весну – 39,1 і червень-липень – 31,4 мм. Внаслідок
бездощового періоду і високої температури загинули всі ярі колосові хліба у
типовій для місцевого сільського населення двопільній сівозміні: жито озиме
– пшениця яра. Директор Херсонської сільськогосподарської дослідної
станції М. П. Кудінов у 1923 р. зазначав, що посуха в рази зменшила всю
позитивну дію попередників на урожайність зернових культур [133]. Методи
сухого землеробства виявилися неефективними в бездощові роки [233, арк.
6]. На землях Дніпровського повіту урожайність пшениці озимої за 1898-
1917 рр. коливалася в межах від 6 до 58 пудів з десятини, жита озимого – від
6 до 52 пуд./дес. [233, арк. 4]. Таке коливання переконливо засвідчувало той
факт, що сільське господарство Південної України перебувало у значній
залежності від погодних умов року і в основному від нестачі вологи у період
вегетації сільськогосподарських культур.
Тому не випадково, що за зазначених вкрай важких соціально-
економічних і природно-кліматичних умов слушними ставали проекти
обводнення степової зони України, розроблені в дореволюційний період.
Інженер Ф. П. Моргуненков у 1913 р. пропонував схему самопливного