Стр. 162 - chumachenko-oa-k

Упрощенная HTML-версия

162
підвищити їх міцнісні характеристики. Після захисту дисертації під керівництвом
генерального директора запорізьким авіадвигунобудівникам вдалося розробити
декілька методів зміцнення, побудувати відповідне устаткування відповідно до
вимог щодо різних деталей [250, с. 188].
На кінець 1980-х рр. на ЗМКБ науковою роботою займалося 293 інженери та
техніки. З них 13 працівників мали вчений ступінь [40, арк. 2]. Найбільша кількість
спеціалістів займалися науковою роботою за такими напрямками: фізико-
математичні роботи (37), технічні науки (243), динаміка, міцність машин, приладів
та апаратури (37), технологія виробництва літальних апаратів (32), теплові двигуни
літальних апаратів (32), контроль і випробовування літальних апаратів (111),
контроль та випробовування літальних апаратів та їх схем (24) [40, арк. 4].
Таким чином виробнича науково-дослідна робота тривала протягом усього
досліджуваного періоду, хоча в 1950-х рр. вона була досить незначною. Зі створення
НТР на базі ЗМКБ «Прогрес» почалося активне нарощування наукового доробку на
підприємствах, що в подальшому сприяло підвищенню науково-технічного
підґрунтя Запорізького науково-виробничого комплексу авіадвигунобудування.
4.
3. Становлення системи підготовки персоналу на виробництві
Протягом 1950 – початку 1990-х рр. на ЗМЗ питаннями освіти займалося
управління з підготовки персоналу (УПП), історія розвитку якого бере свій початок
ще з 30-х років ХХ століття.
ЇЇ функціювання на заводі почалося в 1933 р., коли підрозділ отримав назву
ВПК. До складу штату входило всього п’ять працівників, які розміщувались у двох
аудиторіях, що знаходились у виробничому корпусі №18 [305, с. 4]. Після
визволення міста від німецької окупації та повернення підприємства з евакуації
проблема якісної підготовки кадрів стала гострішою. Елементарно не вистачало
кваліфікованих працівників, які змогли б підняти виробництво авіадвигунів на
колишній рівень. У подібній ситуації, починаючи з 1946 р., ВПК очолив
М. Я. Кравчук, який зумів вивести відділ з повоєнної кризи на новий рівень
розвитку. Виконуючи свої обов’язки до 1964 р., він не тільки розширив штат