Упрощенная HTML-версия
106
технічне підґрунтя для подальшого розвитку запорізьких авіадвигунобудівних
підприємств.
3. 2. Проектування та виробництво українського авіаційного двигуна для
найбільших у світі транспортних літаків
Ще в 1966 р. у ЗМКБ «Прогрес» було проведено розрахунок двигуна, який мав
перевершити всі існуючі до цього моделі за ступенем двоконтурності. Наприкінці
року з’явився наказ Міністерства авіаційної промисловості про розроблення проекту
подібного двигуна. Проектування та доведення ДТРД здійснювалися з широким
використанням досягнень вітчизняної науки і техніки, а також досвіду закордонного
авіадвигунобудування зі створення надзвукових вентиляторів, високонапірних
компресорів, малогабаритних камер згорання, високотемпературних турбін, систем
регулювання, реверсування тяги і т. д. Роботи велися за участі провідних інститутів
країни: ЦІАМ, ВІАМ, НІАТ та Інституту механіки АН СРСР. Високі показники
двигуна та його габарити потребували вирішення складних технічних проблем. На
початку 1970-х рр. темпи конструювання дещо знизилися, що пояснювалося
зменшенням фінансування, а також необхідністю форсування робіт зі створення
меншого двигуна аналогічної конструкції, названого Д-36, для літака Як-42 [259,
арк. 7].
Одночасно з роботою, що проводилася на ЗМКБ «Прогрес», наприкінці 1960-
х рр. Міністерство оборони та Мінавіапром СРСР почали розроблення стратегічного
військово-транспортного літака (ВТЛ) нового покоління. Попередня робота,
проведена під керівництвом О. К. Антонова, показала, що з урахуванням існуючого
технічного рівня і вимог, літак повинен був мати велику злітну масу та бути
устаткованим відразу шістьма двигунами. Головний конструктор наполіг на
застосуванні тільки новітніх технологій під час проектування та виготовлення
нового ВТЛ. У результаті авіапромисловість СРСР отримала потужний поштовх до
розвитку, а створений оперативно-стратегічний літак Ан-124 за основними льотно-
технічними характеристиками перевершив свого американського конкурента фірми
«Локхід» С-5А «Гелаксі» [208, с. 8].