Упрощенная HTML-версия
80
Давидсона. Вихід сечової-6-С
14
кислоти становить 74%. Цей метод синтезу є
спрощеним методом Траубе [192].
Отримання сечової-6- С
14
кислоти за одним із варіантів описаного
методу з використанням метилового ефіру ціанооцтової–1-С
14
кислоти
описано Бранденбергером [193].
Далгліш отримав сечову-4-С
14
кислоту за покращеним варіантом
описаного методу: сірчанокислу сіль 5,6-диаміноурацилу-6-С
14
розтирають з
сечовиною і нагрівають при 180
о
С
протягом 1 год. в запаяній ампулі. Потім
суміш промивають водою і розчиняють в гарячому водному розчині їдкого
натру. Розчин фільтрують, додають хлоридну кислоту і відділяють продукт.
Вихід сечової-4-С
14
кислоти за цією методикою синтезу становить 85% [194].
У роботі Канеллакіса [195] описано отримання сечової-2-С
14
кислоти.
Суміш сечовини-С
14
, метилату калію та метилового спирту кип’ятять зі
зворотним холодильником при постійному перемішуванні протягом 4 год. з
розчином етилового естеру ацетамідомалонової кислоти в метиловому спирті.
На сьогодні відомо ще багато інших методик синтезу сечової кислоти із
міченими атомами. Отримана таким чином сполука використовується у
медицині для виявлення центрів кристалізації сечової кислоти в організмі.
Раніше ідентифікацію органічних речовин можна було проводити лише
за допомогою систематичного хімічного аналізу попередніх досліджень,
якісних реакцій на функціональні та нефункціональні групи, отримання
різноманітних похідних.
Широке впровадження спектральних методів аналізу в органічну хімію
дозволило тепер скласти уявлення про будову тієї чи іншої сполуки,
аналізуючи його спектри. На даний час будова органічної сполуки може
вважатися остаточно доведеною, навіть якщо здійснений її зустрічний синтез,
тільки після підтвердження будови сукупністю фізико-хімічних методів
аналізу, зокрема шляхом отримання кількох кристалічних похідних речовини і
ідентифікації їх методом рентгено-структурного аналізу.