Упрощенная HTML-версия
161
покладають великі надії з причини цього факту, й було б мені дуже прикро,
коли б потім настало занадто велике розчарування». Як видно з наведених
слів, оцінка можливостей не була оптимістичною й відчувалося певне
розчарування професора. Проте І. Я. Горбачевськийбув схильний до боротьби
й діяльності більше, ніж до зневіри, що ми бачимо з його подальших слів в
тому ж листі: «але щоб було можливо мені в Палаті панів щось зробити, дуже
сумніваюся. Мало б нас там бути хоч 20. Не повинен Вас запевняти, що маю
непохитну волю посвятити мої слабкі сили для добра нашого народу, але
дивлюся на цю справу дуже скептично. Остаточно через деякий час побачимо.
Зрозуміло, що я готовий взяти участь у з’їзді «Загальної репрезентації».
Незважаючи на труднощі, І. Я. Горбачевський постійно підкорював все
нові освітні та наукові вершини. Так, І. Я. Горбачевського обрали головою
математично-природописно-лікарської секції на засіданні від 4 жовтня 1911 р.
[73, с. 30–31]. Й очолював цю секцію І. Я. Горбачевський тривалий час – до
1918 р. [105, с. 2]. До керівництва секцією також належали ряд відомих
вчених. Зокрема, це був доктор Степан Рудницький – вчитель української
гімназії у Львові (секретар), доктор Володимир Левицький – професор гімназії
у Тернополі (заступник голови), доктор Юліян Гірняк (заступник секретаря).
До секції також входили: доктор Григорій Величко – професор гімназії у
Тернополі, доктор Іван Верхратський – професор українсько-руської гімназії у
Львові, доктор Осип Дакура – працівник шпиталю у Відні, Петро
Огоновський – професор українсько-руської гімназії у Львові, доктор Євген
Озаркевич – лікар клініки в Львові, доктор Іван Пулюй – професор
експериментальної фізики й електротехніки в німецькій політехніці в Празі,
доктор Щасний Сельський – лікар Львівської поліклініки, Семен Сидоряк –
учитель української гімназії у Львові, доктор Олександр Черняхівський –
лікар у Києві, Володимир Шухевич – професор реальної школи в Львові, Іван
Раковський – професор української гімназії у Коломиї.