Упрощенная HTML-версия
69
безпартійним, мав спільні публікації з емігрантом-ботаніком Г.І. Ширяєвим,
буву добрих стосунках з професором О.А. Янатою й іншими ботаніками, які
потрапили під першу хвилю репресій [77, с. 170].
Отже, можна стверджувати, що в період діяльності у наукових установах
та навчальних закладах Харківщини Є.М. Лавренко набув авторитету як
геоботанік та систематик завдяки унікальним узагальнювальним роботам і
картам рослинності України, створеними ним самостійно та у співавторстві з
колегами вперше для цієї території.
2.3.
Здобутки
Є.М. Лавренка
в
Ботанічному
інституті
ім. В.Л. Комарова АН СРСР (1934–1987 рр.)
У 1934 р. Є.М. Лавренко перейшов працювати на посаді старшого
наукового співробітника в Ботанічний інститут АН СРСР (Ленінград, (дод. Ж))
й остаточно переїхав до цього міста в 1935 р. [88, арк. 7]. Безсумнівно, що
ініціатором переїзду був тогочасний директор інституту академік Б.О. Келлер
(1874–1945), автор методичних розробок з геоботанічних досліджень, який
високо цінував Є.М. Лавренка як знавця степів. До того ж, академік знав його і
як одного з ініціаторів перекладу на українську мову підручника Б.О. Келлера
«Ботаніка», до якого Є.М. Лавренко написав спеціальне доповнення
«Систематика вкритонасінних» (1934 р.) [77, с. 130]. Варто зауважити, що в
радянський період було важко будувати кар’єру, будучи безпартійним. До
кінця свого життя Є.М. Лавренко не вступив до лав Комуністичної партії, що
підкреслювалося в його характеристиках, однак у 1935–1936 рр. прослухав курс
в Марксо-Ленінському університеті Ленінграда.
Варто навести стислу характеристику діяльності Ботанічного інституту
ім. В.Л. Комарова АН СРСР (нині – Ботанічний інститут ім. В.Л. Комарова
(БІН) Російської академії наук) – однієї із найстаріших наукових установ Росії.
Він був заснований в 1714 р. Імператором Петром I як Аптекарський город.
Спочатку його метою було вирощування лікарських рослин для потреб армії,
але вже в перші десятиріччя його діяльності було закладено наукові колекції й