Стр. 132 - drozd-pu-k

Упрощенная HTML-версия

132
3.2. Природоохоронна діяльність вченого
Є.М. Лавренко зробив вагомий внесок у справу вітчизняної охорони
природи, брав активну участь у створенні заповідних ділянок, ставши одним із
перших учених країни, котрі ґрунтовно займалися цим питанням. Тривалий час
він працював в Українському комітеті охорони пам’яток природи (УКОПП) [88,
арк. 7 зв.], що й досі залишається маловідомою сторінкою його творчого шляху.
Природоохоронні погляди молодого Є.М. Лавренка – заслуга його вчителя
В.І. Талієва [80, с. 49]. У 1906 р. В.І. Талієв та В.Г. Аверін організували
студентський гурток любителів природи при Харківському університеті.
Згодом ученими створено одну з перших та найвпливовіших в царській Росії
природоохоронних громадських організацій – Харківське товариство любителів
природи, де В.І. Талієв був головою, а В.Г. Аверін – товаришем голови
товариства із зоологічної частини. До складу товариства, статут якого
затвердили 1 серпня 1911 р., входили М.П. Акімов, М.І. Котов,
О.С. Федоровський, долучився Є.М. Лавренко та інші, що згодом брали участь
у діяльності УКОПП [47, с. 318].
Товариство мало свій друкований орган – «Бюллетень Харьковского
общества любителей природы». Журнал виходив по 5–6 номерів, щорічно з
1912 по 1918 р. У 1913 р. в Харкові В.І. Талієв видав одну з перших в Росії
тематичних книг «Охраняйте природу!». Надалі під його редакцією в Харкові
почали видавати серію науково-популярних книг з охорони природи:
«Календар Харківського товариства любителів природи на 1918–1919 рр.»,
«Птахи – друзі людини» – Г. Бризгаліна, «Що таке національні парки і для чого
вони засновуються» – Г. Бризгаліна і Б. Захарова, «Охороняйте рiдну природу»
– М. Шарлеманя. Одним із найбільш значних справ Харківського товариства
любителів природи вважається організація наприкінці 1913 р. першої в Росії
виставки охорони природи. Програму виставки, складену В.І. Талієвим і
схвалену загальними зборами товариства, було надруковано в різних
російських наукових журналах. За 20 днів виставку відвідало 10 тис. осіб [47,
с. 319].