Упрощенная HTML-версия
131
інших проблем геоботаніки і флористики. У 1968 р. він опублікував «Краткую
общую программу изучения биогеоценозов» [209, с. 1779–1780], у якій
передбачив вивчення антропогенних впливів і культурного режиму, облік
складу живих компонентів біогеоценозу, аналіз загальної структури
біогеоценозу, його атмосфери, автотрофної–гетеротрофної (консументів-
фітофагів, консументів-зоофагів, гетеротрофів-редуцентів) частин, абіотичної
частини ґрунтів і ґрунтових вод, трофічних зв’язків, кругообігу речовин і
потоку енергії у біогеоценозі (узагальнення), а також склад наукового
персоналу біогенотичного стаціонару (станції) та перспективної мережі цих
установ.
На прикладі «Карты растительности СССР М 1:2 500 000» Є.М. Лавренко з
колегами виклав принципи, методи, досвід побудови легенд і складання карти
на території тундрової, лісової, степової зон і рослинності боліт та заплав
Європейської частин Радянського Союзу [179, с. 1634–1643]. В основу
побудови усіх легенд учений поклав регіонально-типологічний принцип.
Велике організуюче значення мали статті Є.М. Лавренка з питань
координації ботанічних досліджень. Прикладом може слугувати його стаття з
координації ботанічних досліджень у Казахстані (1955). Подібного роду статті,
так само як широка участь ученого в науково-суспільному житті СРСР, у
наукових радах і товариствах, виступи на різних з’їздах і конференціях, мали і
мають вагомий вплив на розвиток багатьох розділів ботанічної науки в країні.
Таким чином, слід відзначити широту та енциклопедичність досліджень
Є.М. Лавренка з актуальних проблем ботанічної науки, де він, синтезуючи ідеї
її корифеїв, втілив власне бачення проблеми геоботанічного районування,
класифікації рослинності, організації живої оболонки Землі тощо.