Упрощенная HTML-версия
120
Україні від загальноросійських досліджень. Наслідком цього стала
відмінність класифікації українських ґрунтів у межах окремих областей.
Незважаючи на певні суперечності, всі неукраїнські учасники зібрання
зазначили «наблюдающееся на Украине тесное единение в работе
почвоведов с геологами и агрономами» [133, с. 93]. Таке розуміння,
безперечно, позитивно впливало на загальний успіх подальшого
розвитку українського ґрунтознавства й виділяло його на тлі інших
республік СРСР. Створення спеціального Ґрунтового комітету при
СГНКУ НКЗ УСРР за участю геологів було спрямовано, насамперед, на
доопрацювання створеної Г.Г. Маховим першої синтетичної ґрунтової
карти України у 25-верстовому вимірі для встановлення загального
зв'язку з ґрунтовими районами іншої частини Європейської Росії.
Таким чином, окрім загальновизнаних наукових напрямів,
засновником яких є В.І. Вернадський, можна з упевненістю
констатувати, що учений є одним з основних організаторів становлення і
розвитку морфолого-генетичного ґрунтознавства. Створена ним карта
ґрунтів Кременчуцького повіту Полтавської губернії, а також низка
наукових праць ученого, сприяли подальшому розвитку ідей його
вчителя В.В. Докучаєва стосовно генетичного ґрунтознавства не тільки у
вітчизняній практиці, а й у світовому вимірі.
3.2.
В.І. Вернадський як фундатор Сільськогосподарського
наукового комітету України
Обрання 10 червня 1917 року В.І. Вернадського головою
Сільськогосподарського вченого (а згодом Наукового) комітету України
(СГВКУ), заснованого за типом свого російського аналога –
Сільськогосподарського ученого комітету в м. Петрограді, не було
випадковим. Протягом багатьох років він, як земський і державний діяч,
досить детально вивчав аграрне питання в країні, і мав значний досвід і