Упрощенная HTML-версия
121
власне бачення організації сільськогосподарської дослідної справи і
галузевої освіти, принципів створення дослідних станцій і розгортання
науково-дослідних робіт в аграрній галузі. Пропозицію обійняти цю
посаду учений прийняв у період реформування сільського господарства
в Росії, коли розвиток країни вимагав впровадження нових науково
обґрунтованих
принципів
сільськогосподарської
науки.
В.І. Вернадський брав у цьому активну участь. У ці роки він обіймав
декілька важливих державотворчих посад – був головою КППС (1915-
1930) і одночасно з 12 квітня 1917 р. – головою Комісії з вчених установ
і наукових підприємств при Міністерстві народної просвіти, з 1 серпня
1917 р. – товаришем міністра народної просвіти. Також нетривалий час
очолював російський Сільськогосподарський учений комітет: 10 червня
1917 р. був обраний головою і 18 липня затверджений міністром
землеробства на цій посаді. Незабаром залишив пост, коли обрався як
«тов[арищ] мин[истра] нар[одного] просв[ещения]» [134].
Варто наголосити, що В.І. Вернадський став першим «виборним»
головою Ученого комітету (УК), реорганізованого після Лютневої
революції в Сільськогосподарський вчений комітет. Ця установа вже
мала на той час добре влагоджену, збалансовану по галузях аграрної
науки систему відділів, склалися багаті традиції наукових досліджень, як
експериментальних, так і теоретичних.
Початок свого існування Учений комітет при Міністерстві
державних маєтностей Росії (МДМ) бере від 1837 р., коли створене
Указом Імператора Миколи I міністерство розпочало організацію
наукового забезпечення галузі [135].
До реорганізації 1922 р. СГУК мав інститут дійсних членів і
членів-кореспондентів. Довгий час він був дорадчим органом, і його
члени на перших поспершу займалися: «1) розглядом і визначенням
предметів і курсів викладання наук…; 2) розглядом книг і творів по
частині сільського господарства; 3) дослідженням способів до