Упрощенная HTML-версия
119
Особливий інтерес для нас становить звіт завідувача Бюро
грунтозавства ДІДА Л.І. Прасолова про участь у роботі І Українського
з'їзду ґрунтознавців, який відбувся у квітні 1923 року в Києві [129, 130].
Л.І. Прасолов був делегований на з’їзд як представник Державного
інституту дослідної агрономії (ДІДА) [131]. Слід зауважити, що факт
проведення такого з'їзду мав велике значення для розвитку не тільки
українського ґрунтознавства, а й взагалі цієї галузі науки на теренах
колишнього СРСР. У роботі з'їзду, організованого Секцією
ґрунтознавства СГНКУ, взяли участь переважно місцеві ґрунтознавці й
геологи, а також запрошені фахівці, що займалися дослідженням
ґрунтового покриву України. Метою зібрання був розгляд проекту
узагальненої ґрунтової карти України, яку склав завідувач секцією
Г.Г. Махов, та накреслення плану подальших дій. На момент проведення
з'їзду в Україні було накопичено велику кількість дослідного матеріалу
стосовно ґрунтів професорами М.П. Флоровим, О.І. Набоких,
Ф.І. Левченком та іншими вченими. Л.І. Прасолов у своєму звіті
зазначає, що «характерной особенностью для почвенных исследований
Украины является большое участие геологов (Ласкарев, Тутковский,
Лучицкий, Чирвинский и друг.)» [132, с. 89]. Іншою особливістю
українських ґрунтознавців, як наголошує Л.І. Прасолов, було те, що
вони «увлекались исследованием лесса и других грунтов в специальных
глубоких разрезах (до 10-15 метр.)». Взагалі, на початку XX століття в
Україні було проведено низку значущих робіт з виявлення зв'язку
генетичних типів ґрунтів з їхніми агрономічними властивостями [133].
Росія на той час таких досліджень практично не проводила.
Зрозуміло, що інтерес до ґрунтового покриву України, як особливого й
найбільш багатого регіону в сільськогосподарському відношенні
порівняно з іншими територіями Європейської Росії, був не
безпідставним. Хоча навіть на початку двадцятих років минулого
століття була помітною певна відокремленість ґрунтових робіт на