Упрощенная HTML-версия
67
Дослідники
поділяють
історію
наукової
творчості
В.І. Вернадського на чотири етапи: перший (1888–1909) формування
мінералогічної науки в сучасному її вигляді; другий (1910–1917) –
інтерес до хімії Землі та заглиблення в розробку проблем геохімічної
науки; третій (1918–1936) – звернення до біогеохімії або вивчення ролі
живої речовини та міграції хімічних елементів у біосфері; четвертий
(1937 р. – січень 1945 р.) – розвиток ідей живої речовини в
планетарному масштабі [8].
У результаті здійсненого дисертаційного дослідження наукового
спадку В.І. Вернадського було вдосконалено періодизацію його
творчого поступу. Першим етапом слід вважати дослідження вченого у
галузі ґрунтознавства.
2.3. Значення еволюційного вчення В.І. Вернадського про
ноосферу в контексті розвитку наукових основ органічного
землеробства
Творець багатьох наукових дисциплін і напрямів наукових
досліджень В.І. Вернадський заклав наукові основи якісно нової форми
організованості біосфери, що виникає при взаємодії суспільства і
природи в результаті творчої діяльності людини, - ноосфери. Уперше
основи цього вчення були озвучені вченим на початку ХХ століття під
час його лекцій з геохімії в Сорбонні. У 1927 р. Едуард Леруа, який
слухав його лекції, написав свій курс з філософії і уперше ввів термін
«ноосфера». Е. Леруа пізніше чітко визнав, що ідея ноосфери виникла не
випадково, а під впливом саме лекцій В.І. Вернадського. Поняття
ноосфери використав у своїх роботах й інший слухач лекцій вченого
П. Тейяр де Шарден. У тридцятих роках Володимир Іванович розвиває
свою попередню думку про особливості нового стану біосфери, яка
обумовлена діяльністю людини, її переходу в ноосферу (сферу розуму).