Упрощенная HTML-версия
380
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і внесок у вирішення
наукової проблеми відтворення еволюції теорії, методології та практичного
впровадження сівозмін у землеробстві України другої половини ХІХ –
початку ХХІ століть, як важливої складової історії національної аграрної
науки. Використання комплексного підходу до розгляду широкого спектру
історичних джерел сприяло виявленню низки невідомих і маловідомих
фактів, оцінено внесок вищих навчальних закладів та науково-дослідних
установ, дослідницьких шкіл і центрів та окремих особистостей у
вдосконалення агроекосистем різних ґрунтово-кліматичних умов України.
1. Історіографічний аналіз наукових праць з еволюції теорії,
методології та практики сівозмін у землеробстві України дає всі підстави
стверджувати, що зазначена проблема недостатньо досліджена. По-перше,
немає науково-історичного узагальнення динаміки домінуючих наукових
напрямів щодо внеску галузевих вищих навчальних закладів і науково-
дослідних установ, дослідницьких шкіл та центрів у розроблення теоретико-
методологічних основ і практичного впровадження науково обґрунтованих
сівозмін. По-друге, належно не осмислені наукові здобутки українських
вчених, не окреслені шляхи використання їхніх надбань на сучасному етапі
розвитку агроекосистем. По-третє, запропоновані попередніми дослідниками
періодизації еволюції галузевої наукової думки є досить суперечливими, не
враховують всього комплексу чинників, що перетнулися на теренах України
в другій половині ХІХ – на початку ХХІ ст.
2. Джерельна база дослідження еволюції теорії, методології та
практики сівозмін у землеробстві України охоплює опубліковані та
неопубліковані документи центральних державних архівів України, м. Київ,
Київської області, наукового архіву ННЦ «Інститут землеробства НААН»,
наукові праці вчених у галузі землеробства, періодичні видання та інші
матеріали, що забезпечило вирішення поставлених дослідницьких завдань.