Упрощенная HTML-версия
6
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
ІСТОРІЯ АГРАРНОЇ НАУКИ
2017.1.5.
УДК 63(091)
передньої частки гіпофіза” (1941). З 1945 р. працювала на
кафедрі фізіології домашніх тварин Львівського ветеринар-
ного інституту. Вбачаються актуальними наукові публікації
І.А. Дубовик з вивчення залоз внутрішньої секреції, для дос-
лідження яких застосувала власну оригінальну методику.
Сформулювала нові наукові положення щодо взаємозв’язку
нервової системи і гіпофіза. Наукові праці І.А. Дубовик з ви-
вчення “гормонів росту” заслухано і рекомендовано до друку
на засіданні Паризької академії наук. Утрехський універси-
тет (Голландія) висунув її як кандидата на Рокфеллерську
стипендію за її наукові твори на тему “Про взаємозв’язок
вегетативної нервової системи і ендокринної”.
УДК 631.1.016:001.82:631.582(477)“19”
2017.1.5. УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СІВОЗМІН У
ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИ В ХХ СТОЛІТТІ
/ Коваленко Н.П. //
Вісник аграрної історії / НПУ ім. М.П. Драгоманова, НУБіП,
ННСГБ НААН. — К., 2016. — Вип. 16/17. — С. 229–241. —
Бібліогр.: 56 назв.
Землеробство, сівозміни, с.-г. культури, с.-г. виробниц-
тво, ґрунтово-кліматичні зони, врожайність, агротехніка,
обробіток ґрунту, посівні площі.
Розкрито теоретичні та методологічні засади класифікації
сівозмін у землеробстві України в ХХ ст. Узагальнено внесок
О.Г. Дояренка, Ф.І. Михайлова, В.І. Сазанова, Б.М. Рожест-
венського, В.О. Казанського, І.І. Карасєва, І.В. Якушкіна та
інших вітчизняних учених у розроблення перших класифікацій
сівозмін. Показано, що в 30–40-ві роки ХХ ст. сівозміни класи-
фікували за виробництвом продукції, місцем розташування,
складом сільськогосподарських культур, кількістю полів. Їх
основний недолік вбачається в недостатній обґрунтованості
ознак, що відрізняють одну групу сівозмін від іншої, нечіткому
встановленні меж між групами та вибірковості класифікації
розповсюджених у цей період кормових і травопільних сі-
возмін. Класифікації сівозмін, запропоновані в другій поло-
вині ХХ ст. П.П. Заєвим, М.Г. Жежелем, М.П. Федосєєвою,
С.С. Рубіним, В.О. Пастушенком, С.А. Воробйовим, П.І. Бой-
ком, ґрунтуються на принципах повної та комплексної харак-
теристики. Здобутки вчених з розроблення наукових основ
сівозмін знайшли втілення в землеробстві України, що пози-
тивно вплинуло на розвиток вітчизняного с.-г. виробництва.
Встановлено, що однією з причин різкого коливання вироб-
ництва зерна, технічних, кормових і овочевих культур є часта
зміна структури посівних площ, що негативно позначається на
впровадженні, дотриманні та освоєнні раціональних сівозмін
і врожайності с.-г. культур. На сучасному етапі класифікацію
сівозмін вдосконалено за типами, видами і спеціалізацією,
попередниками та періодичністю повернення. Рекомендовано
запропоновані класифікації доповнити новим типом — ком-
біновані сівозміни.
УДК 631.5:633.88:001(477)
2017.1.6. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ: ТРАДИЦІЇ ТА ПЕРСПЕК-
ТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ (ПРИСВЯЧЕНО 100-РІЧЧЮ ЗАСНУ-
ВАННЯ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН)
/
Дем’янюк О.С., Глущенко Л.А. // Сортовивчення та охорона
прав на сорти рослин. — 2016. — № 4. — С. 87–93.
Історія с.-г. дослідної справи, інтродукція, селекція, на-
сінництво, механізація, агрохімія, рослинництво, фітохімія,
Дослідна станція лікарських рослин.
Висвітлено основні етапи становлення Дослідної станції
лікарських рослин (ДСЛР), особливості розвитку наукового
напряму “лікарське рослинництво” в Україні в 1916–2016
роках. Обґрунтовано роль ДСЛР в науково-методичному за-
безпеченні та координуванні розвитку селекції, насінництва,
технології вирощування, фармакогнозії в лікарському рос-
линництві України. Вченими ДСЛР вивчено понад 100 видів
інтродукованих лікарських рослин, запропоновано технології
їх вирощування, створено понад 50 сортів лікарських куль-
тур. Розроблено системи добрив для 50 рослинних культур,
методи захисту від шкідників і хвороб для 60 культивованих
лікарських видів. Як важливі здобутки вчених ДСЛР розгля-
даються: режими невиснажливої заготівлі для 17 дикорослих
видів, конструювання машин і пристосувань для вирощу-
вання, збирання та первинної обробки сировини й насіння
найбільш поширених лікарських культур. Охарактеризовано
традиційні для установи фітохімічні дослідження, які спрямо-
вувалися на оцінку якості лікарської рослинної сировини, вдос-
коналення методів визначення біологічно активних речовин,
пошук нових джерел біологічно активних сполук. Установою
підготовлено нормативно-технічну документацію на лікарську
рослинну сировину нових рослин.
УДК 633.11:001(477)
2017.1.7. ПРОФЕСОРШЕЛЕПОВ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬО-
ВИЧ (ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ): біобібліогр.
покажч. творчої діяльності і наук. пр. за 1956–2016 рр.
/
НААН, ННСГБ, Миронівський ін.-т пшениці ім. В.М. Ремесла,
Запорізька держ. с.-г. дослідна станція; уклад.: Вергунов В.А.,
Бачкала О.В., Ручко Т.В., Юрчак Е.В.; наук. ред. В.А. Вергу-
нов. — 2-ге вид., доп. — К., 2016. — 126 с. — (Сер. Біобіб-
ліографія вчених-аграріїв України. Кн. 66). Шифр 548201.
Історія с.-г. дослідної справи, рослинництво, селекція, на-
сіннєзнавство, сорт, гібрид, пшениця, учений-селекціонер
Шелепов В.В.
Відтворено основні віхи наукової діяльності доктора с.-г.
наук, професора, лауреата премій: Державної в галузі науки і
техніки, Виставки досягнень народного господарства СРСР та
імені В. А. Юр’єва НАН України, відомого селекціонера Украї-
ни та Росії, історика с.-г. науки В. В. Шелепова. Підкреслюєть-
ся важливий вплив на формування його наукового світогляду
навчання на агрономічному факультеті Ставропольського
с.-г. інституту, який закінчив у 1959 р. з відзнакою, отримав
спеціальність вченого агронома. Захистив кандидатську
дисертаційну роботу “Сила росту і польова схожість насіння
озимої пшениці і розробка деяких прийомів їх підвищення в
умовах Степу України” в Українському НДІ рослинництва, се-
лекції і генетики ім. В.Я. Юр’єва (1966). Як чергова сходинка
творчого шляху вченого розглядається захист докторської
дисертації “Селекція інтенсивних сортів озимої пшениці, особ-
ливості їх насінництва і сортової агротехніки в умовах Степу
і Лісостепу України” в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва
(1992). В.В. Шелепов є автором понад 50 сортів озимої м’якої
та озимої твердої пшениці, з яких 42 сорти занесені до Дер-
жавних реєстрів сортів рослин в Україні та Росії. Створені
сорти широко використовуються в селекційних установах
як джерело та донори отримання нових біологічно цінних
ознак, зокрема стійкості до бурої іржі. Особливо важливи-
ми вбачаються розроблені вченим методики: 1) створення
комплексно стійких сортів озимої пшениці з використанням
штучних інфекційних фонів безпосередньо в усіх ланках се-
лекційного процесу; 2) міжвидових схрещувань; 3) прискоре-
ного розмноження насіння нових сортів та їх впровадження у
виробництво. Також В. В. Шелепов обґрунтував методологію
створення сортів озимої м’якої пшениці степового і лісосте-
пового екотипів.
УДК 636.2.082:001(477)
2017.1.8. ПРОФЕСОР М. А. КРАВЧЕНКО — ОРГАНІЗА-
ТОР ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ В ТВАРИННИЦТВІ УРСР
/ Шуль-
га В.П. // Історія науки і техніки: зб. наук. пр. — К., 2017. —
Вип. 10. — С. 219–226. — Бібліогр.: 14 назв.
Історія с.-г. дослідної справи, тваринництво, велика ро-
гата худоба, с.-г. тварини, дослідна справа, порода, учений
у галузі тваринництва М.А. Кравченко.
Висвітлено внесок доктора с.-г. наук, професора Миколи
Антоновича Кравченка (1909–1986) у становлення відділу
скотарства Київської дослідної станції тваринництва “Те-
резине” та відділу племінної роботи Центральної дослідної
станції штучного осіменіння с.-г. тварин (м. Бровари) як
провідних вітчизняних галузевих науково-дослідних центрів.
Узагальнено його наукові розробки з селекційно-племінного
вдосконалення найбільш поширених в Україні сименталь-
ської, чорно-рябої та білоголової української порід великої
рогатої худоби. Аргументовано пріоритетність запропоно-
ваних ученим заходів зростання молочної продуктивності
худоби за умов чистопорідного розведення, що ґрунтуються
на інтенсивному використанні методу лінійного розведення,
цілеспрямованого добору і підбору кращих племінних тварин
з урахуванням поєднуваності ознак, оцінці племінної цінності
та ін. Як важливі здобутки М.А. Кравченка розглядаються: за-
провадження селекції на формування довічної продуктивності
с.-г. тварин, інтенсивне використання особин з рекордною
продуктивністю, план розміщення перспективних ліній бугаїв у