Упрощенная HTML-версия
44
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
2017.1.186.
РОСЛИННИЦТВО. Кормові культури
УДК 633.2/.4
УДК 633.36/.37:631.547:631.55.03
2017.1.186. БУРКУН БАГАТОГРАННИЙ
/ Вожегова Р.,
Влащук А., Прищепо М. // Аграрний тиждень. Україна. —
2017. — № 1/2. — С. 64–65.
Буркун білий однорічний, якість корму, технологія ви-
рощування.
Наведено господарську характеристику буркуну білого
однорічного, який вперше було ідентифіковано у 1916 р.
в США. Буркун білий однорічний — посухостійка рослина
з вегетаційним періодом 120–140 днів — є висококалорій-
ною білковою кормовою культурою. В 1 кг зеленого корму
міститься 0,19 к. од., 18–22% протеїну та 19–22% кліткови-
ни. Скошувати буркун потрібно на початку цвітіння, коли в
рослинах спостерігається найменший вміст кумарину. Зго-
довувати краще після прив’янення або у вигляді сіна. Нині
буркун білий однорічний забезпечує урожайність зеленої
маси понад 30 т/га, сіна — 4, насіння — 0,55–0,8 т/га. Крім
того, ця культура є однією з найкращих для використання
на сидерати з функціями азотфіксації — при заорюванні
в ґрунт надходить 150–200 кг азоту та 20–30 т органічної
маси, що еквівалентно 30 т гною. Буркун білий однорічний є
однією із найкращих медоносних рослин, за тривалого цві-
тіння (45–60 днів) на одному гектарі з нектару виділяється
350–600 кг цукру. Технологія вирощування буркуну білого
однорічного подібна до технології вирощування люцерни
у перший рік життя: висівати треба на початку польових
робіт, норми висіву насіння — 6–10 млн/га, або 12–20 кг/га,
спосіб сівби вузькорядний. Сходи буркуну з’являються на
10–15-й день після сівби. Для боротьби з бур’янами посіви
в перші 40 днів слід обробити гербіцидами — Базаграном М
або Пульсаром.
УДК 633.361:631.5
2017.1.187. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЮ
ЕСПАРЦЕТУ ПОСІВНОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ДІЇ АГРОТЕХНІЧ-
НИХ ФАКТОРІВ
/ Коваленко В.П. // Таврійський науковий віс-
ник. — Херсон, 2015. — Вип. 94: С.-г. науки. — С. 32–37. —
Бібліогр.: 7 назв. Шифр 548325.
Еспарцет посівний, висота скошування, фази розвитку,
площа листків, зелена маса.
Наведено результати досліджень з встановлення впливу
добрив і висоти скошування на формування травостою ес-
парцету посівного та основні показники врожайності та якості
корму. Встановлено, що кількість одержаної зеленої маси
тісно пов’язана з фазою росту еспарцету. Збирання врожаю
як у ранні, так і пізні фази розвитку призводить до недобору
врожаю, зниження вмісту протеїну. Найбільша площа листків
формується за висоти скошування 11 см у період початку
цвітіння — 50,3–52,3 тис. м
2
/га. На час масового цвітіння —
зменшується до 46,7–47,6 тис. м
2
/га. Тому збирання еспар-
цету доцільно розпочинати на початку цвітіння і виконувати
в дуже короткі строки. Одним із найбільш значущих факторів
підвищення врожайності є добрива та висота скошування.
Найбільша врожайність еспарцету формувалась за внесен-
ня P
60
K
60
і скошування рослин на висоті 11 см — 405 ц/га
зеленої маси, що більше за контроль на 37 ц/га без добрив
та скошування на висоті 6 см. Зроблено висновок, що для
одержання більшої врожайності зеленої маси еспарцету з
високою якістю, скошувати його слід починати на початку
цвітіння на висоті 11 см.
УДК 633.365:631.5/.8
2017.1.188. ПРОДУКТИВНІСТЬ СОРТІВ КОНЮШИНИ ЛУЧ-
НОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ВИРОЩУВАННЯ ТА УДОБ-
РЕННЯ
/ Коваленко В.П. // Вісник Сумського національ-
ного аграрного університету. Сер. Агрономія і біологія. —
2015. — Вип. 9. — С. 228–232. — Бібліогр.: 5 назв.
Конюшина лучна, безпокривні і підпокривні посіви, листо-
стеблова маса, суха речовина, удобрення, сорт.
Наведено результати вивчення залежності продуктивності
листостеблової маси та виходу сухої речовини у сортів ко-
нюшини лучної Маруся та Агро 12 від впливу удобрення та
способу вирощування (табл.). Листостеблову масу конюшини
лучної на зелений корм збирали при досягненні фази початку
цвітіння. За безпокривного способу вирощування першого
року вегетації на контрольному варіанті урожай листостебло-
вої маси конюшини лучної становив 30,37–30,87 т/га, підпо-
кривного вирощування — 12,22–12,54 т/га. При цьому вихід
сухої речовини відповідно становив 5,85–5,95 і 2,31–2,37 т/га.
За внесення повного мінерального удобрення N
60
P
60
K
90
було одержано урожай листостеблової маси травостоїв
конюшини лучної 11,06–12,75 т/га в підпокривних посівах
та 37,79–38,32 т/га — безпокривних. Вихід сухої речовини
відповідно становив 2,04–2,35 та 7,05–7,15 т/га. Зниження
урожаю листостеблової маси конюшини лучної у підпокрив-
ному посіві можна пояснити пригніченням молодих рослин
конюшини лучної рослинами ячменю ярого. На другий рік
вегетації конюшина лучна на варіантах без удобрення забез-
печила урожай листостеблової маси на рівні 21,03–22,34 т/га
у безпокривному посіві та 21,76–23,20 т/га у підпокривному.
При цьому урожай сорту Маруся був на 7–10% нижчим, ніж
Агро 12. Застосування N
60
P
60
K
90
на фоні інокуляції дало
можливість одержати 27,37–29,01 т/га листостеблової маси
при безпокривному та 28,13–29,86 т/га при підпокривному
способах вирощування. Слід зазначити, що норми добрив
та способи вирощування також збільшували вихід сирого
протеїну і кормових одиниць. Зроблено висновок, що на
формування врожаю листостеблової маси конюшини лучної
впливають сортові особливості сортів, спосіб вирощування
у рік сівби та удобрення.
УДК 633.367:575:531.134.5
2017.1.189. РОБОЧА КОЛЕКЦІЯ ЛЮПИНУ БІЛОГО ЗА
КОРМОВОЮ ТА СИДЕРАЛЬНОЮ ЦІННІСТЮ
/ Байдюк Т.О.,
Левченко Т.М. // Генетичні ресурси рослин. — Х., 2016. —
№ 18. — С. 60–68. — Бібліогр.: 11 назв.
Люпин білий, колекційний зразок, продуктивність, зелена
маса, якість продукції.
Проведено всебічне вивчення колекції люпину білого в
кількості 427 зразків з різних країн світу за морфологічними
та господарсько цінними ознаками. Близько 26% зразків
походять з України. У результаті всебічної оцінки виділено
джерела основних ознак та на їх основі створено робочу
колекцію, яка включає 14 ознак. Виділено джерела висо-
кої врожайності насіння та зеленої маси, значної кількості
бобів та насінин з рослини, продуктивності однієї рослини.
Встановлено, що зразки сидерального типу використання
перевищують кормові зразки за врожайністю насіння та зе-
леної маси, що зумовлено вищою продуктивністю рослин. У
той самий час кормові зразки мали більшу поживну цінність
зеленої маси порівняно з сидеральними. Визначені зразки
слід використовувати для створення вихідного матеріалу
для селекції нового покоління конкурентоспроможних сортів
люпину білого.
УДК 633.367:631.526.3(477)
2017.1.190. ДОСЛІДЖЕННЯ СОРТОВИХ РЕСУРСІВ ЛЮ-
ПИНУ БІЛОГО (
LUPINUS ALBUS
L.) В УКРАЇНІ
/ Панцире-
ва Г.В. // Сільське господарство та лісівництво: зб. наук.
пр. — 2016. — № 4. — С. 88–93. — Бібліогр.: 6 назв.
Люпин білий, сорт, урожайність, зона вирощування, на-
прям використання.
Проаналізовано сучасний стан напрямів господарського
використання люпину білого та визначено його перспективи.
Вивчали сорти люпину білого Вересневий та Макарівський,
насіння яких оброблялось бактеріальним препаратом Ризо-
гумін у поєднанні зі стимулятором росту Емістим С та здійс-
нювались позакореневі підживлення Емістимом С. Аналіз
Державного реєстру сортів люпину білого показав, що се-
лекція зі створення нових сортів в Україні ще знаходиться на
недостатньому рівні. На сьогодні в реєстрі 23 сорти люпину,
зокрема 11 — білого, 7 — жовтого та 5 — вузьколистого.
За тривалістю вегетаційного періоду сорти розподіляються
на скоростиглі, ранньостиглі та середньостиглі. Напрямом
використання сортів люпину білого є універсальний (кормо-
вий, харчовий). Проте найбільш врожайними є Вересневий
та Макарівський з рівнем врожайності зерна 3,61 і 3,23 т/га
відповідно. Впровадження їх у виробництво дасть змогу по-
повнити дефіцит рослинного білка в раціонах тварин і разом
з тим підвищити родючість ґрунту, покращити його фізичний
і фітосанітарний стан.