Упрощенная HTML-версия
27
№ 1 (71), 2017
2017.1.114.
УДК 631.862
2017.1.111. ДОБРИВА З ПОБІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
/ Мінера-
лов О., Пінчук В., Тертична О. // Аграрний тиждень. Украї-
на. — 2017. — № 1/2. — С. 94–95.
Добрива, послід, стічні води, птахівничі підприємства,
органо-мінеральні добрива.
Гній, послід і стічні води тваринницьких і птахівничих
підприємств є основними сировинними компонентами для
виробництва органічних добрив. Водночас відходи можуть
бути чинниками передачі понад 100 збудників інфекційних
та інвазійних хвороб, а також слугувати середовищем для
розвитку і виживання патогенної мікрофлори, містити важкі
метали, пестициди і інші забруднювачі. Автори розробили
технологію одержання органо-мінерального добрива. Наве-
дено дані щодо показників (кількість птиці, частка відходів)
галузі птахівництва та відходів тваринного походження за
основними видами сільгосптварин (у Вінницькій, Дніпропе-
тровській, Луганській обл.). За нинішніх темпів розвитку сек-
тору тваринництва, птахівництво може стати основним дже-
релом забруднення навколишнього природного середовища.
Існуюча технологія очистки стічних вод на птахопідприємстві
відповідає необхідним вимогам. Проте традиційні технології
не забезпечують необхідну якість очищення стічних вод.
В Інституті агроекології і природокористування НААН роз-
роблено спосіб переробки відходів птахівництва на органо-
мінеральні добрива. Добриво одержують, змішуючи органічні
відходи з нетоксичним органічним розчинником для розчи-
нення оболонки яєць гельмінтів у необхідній пропорції. Як
підстилку використовують тирсу і/або торф. Для поліпшення
якості добрив розроблено спосіб одержання гранульованих
органічних добрив із вмістом NPK(%) = 4,14:2,61:1,43. Всі
зразки органічного добрива не містили патогенної мікро-
флори, кліщів та гельмінтів. Зразки добрива випробувано
при вирощуванні пшениці ярої у відкритому грунті в підпри-
ємствах Обухівського р-ну.
УДК 631.87
2017.1.112. ЯК ПРАВИЛЬНО ВИБРАТИ ТА ВИКОРИС-
ТАТИ СИДЕРАТИ
/ Бойко П., Коваленко М. // Пропозиція. —
2017. — № 1. — С. 104–106.
Сидерати, форми сидерації, озимі сидерати, сидеральна
культура, сівозміни, ґрунтово-кліматичні зони України.
Сидерати — дешевий природний, безпечний для людини
та довкілля вид зелених добрив, що підвищують урожайність
культурних рослин учетверо й більше разів, акумулюють
азот, фосфор і калій, розпушують ґрунт на глибину до 7 м,
очищують його від збудників захворювань рослин, пригні-
чують ріст бур’янів, сприяють зниженню заселення ділянок
шкідниками, досить невибагливі, тому ростуть навіть на
малопродуктивних ґрунтах. Розглянуто форми сидерації:
основну, підсівну, проміжну, а також культури біологічних
груп і їхні сумішки відповідно до стану та родючості ґрунту,
які вирощують на сидерат (швидкорослі злакові, бобові,
капустяні або хрестоцвіті). Озимі сидерати сіють під зиму, а
навесні підрізують плоскорізом або культиватором, ними ж
розпушують ґрунт на глибину до 5 см і висівають с.-г. куль-
тури. Виявлено, що сидерати краще заробляти в ґрунт пізно
восени за пониження його температури до 5°С, коли мікро-
біологічні процеси в ньому майже припиняються. Надано
рекомендації щодо вибору сидеральних культур залежно від
очікуваного результату та технології використання зеленої
маси з урахуванням типу ґрунту. Олійна редька є оптималь-
ною як сировина для мульчування або компостування; для
збагачення ґрунту азотом використовують люпин, люцер-
ну та інші бобові. Представлено розроблені в ННЦ “Ін-т
землеробства НААН” ефективні сівозміни із сидеральними
культурами для впровадження у господарствах різних ґрун-
тово-кліматичних зон України: у зоні Полісся; в умовах зони
Лісостепу; зони Степу. Зазначено, що максимальний ефект
від застосування сидератів проявляється не одразу, а через
2–3 роки, і триває до п’яти років.
УДК 633.63:631.54
2017.1.113. ВПЛИВ ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ
МІКРОДОБРИВАМИ НА СТАН РОСЛИН БУРЯКІВ ЦУКРО-
ВИХ
/ Сінченко В. М., Шамсутдінова А. В. // Наукові праці
Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків: зб.
наук. пр. — К., 2016. — Вип. 24. — С. 86–92. — Бібліогр.:
10 назв.
Буряки цукрові, мікродобрива, позакореневе підживлення,
маса коренеплодів, маса листків, фази розвитку, змикання
рослин у рядках, змикання рослин у міжряддях.
Визначали вплив мікродобрив і строків їх застосування на
динаміку наростання “сирої” біомаси листків і коренеплодів
буряків цукрових (БЦ) (Дослідне господарство “Саливінки”
Ін-ту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН,
2013–2015 рр.). Схема польового досліду передбачала на-
ступні фактори: фактор А — гібриди: Уманський ЧС 97 —
контроль, Анічка, Злука; фактор Б — позакореневе піджив-
лення: без підживлень (контроль), Полісульфід натрію (K
2
O,
Na
2
O — 190 г/л, S — 300 г/л, норма витрати — 2 л/га); Моно
Бор (N, B — 100 г/л, норма витрати — 2 л/га); Моно Бор +
Полісульфід натрію — (2+2 л/га); фактор С — строки про-
ведення позакореневого підживлення: змикання у рядках —
контроль, змикання у міжряддях, змикання в рядках + зми-
кання в міжряддях. Наведено дані щодо впливу позакоре-
невого підживлення та строків його проведення на масу
коренеплодів і листків БЦ, а також частки впливу факторів
(погодні умови, строки підживлення, гібриди) на масу корене-
плодів БЦ (2013–2015 рр.). Зроблено висновки: наростання
“сирої” біомаси БЦ протягом усієї вегетації більш інтенсивне
за використання позакореневого підживлення мікродобрива-
ми Моно Бор + Полісульфід натрію у фазі змикання листків
у рядках та повторно у фазі змикання листків у міжряддях;
на ріст і розвиток рослин протягом вегетації впливали види
мікродобрив та строки їх внесення; застосування мікродоб-
рив декілька разів за вегетацію у фазі змикання листків у
міжряддях прийнятне для їх додаткового внесення, тоді як
для основного застосування воно не є ефективним. Встанов-
лено частку впливу факторів на масу коренеплоду в період
інтенсивного росту БЦ.
УДК 633.853.494:631.8.022.3
2017.1.114. ОЦІНКА ПЕРЕЗИМІВЛІ РОСЛИН ОЗИМОГО
РІПАКУ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКУ ПОСІВУ ТА СИСТЕМИ
УДОБРЕННЯ
/ Мацера О.О. // Сільське господарство та
лісівництво: зб. наук. пр. — 2016. — № 4. — С. 34–41. — Біб-
ліогр.: 12 назв.
Ріпак озимий, перезимівля, система удобрення, строк
сівби
В умовах Лісостепу Правобережного вивчено вплив різних
строків сівби та рівнів основного мінерального живлення на
перезимівлю гібридів ріпаку озимого різних груп стиглості.
Відмічено, що показники густоти рослин на 1 м
2
та загальний
стан посівів після відновлення весняної вегетації залежать як
від строку посіву та системи удобрення, так і від біологічної
групи стиглості гібрида. Проаналізовано останні дослідження
і публікації щодо вимог ріпаку озимого до умов вирощування,
особливо перезимівлі. Досліджували гібриди різних груп стиг-
лості — Екзотік (ранньостиглий), Ексель (середньостиглий)
та Ексагон (пізньостиглий) компанії “Монсанто”; три строки
сівби — 10 серпня, 21 серпня та 5 вересня; рівні мінераль-
ного удобрення — N
0
P
0
K
0
, N
60
P
30
K
60
, N
120
P
60
K
120
, N
180
P
90
K
180
,
N
240
P
120
K
240
. Під оранку вносили фосфорні і калійні добрива.
Зроблено висновки, що строк сівби, рівні основного та припо-
сівного удобрення, а також біологічний тип стиглості гібрида
мають значний вплив на проходження осінньої вегетації
ріпаку озимого, формування параметрів перезимівлі рослин
та їх успішну перезимівлю. Так, найкраще перезимували рос-
лини ріпаку озимого за норми добрива N
240
P
120
K
240
, гібрид
Екзотік — за першого строку сівби — 10 серпня, гібрид
Ексель — за другого строку — 21 серпня та гібрид Екса-
гон — за третього строку сівби — 5 вересня.
ДОБРИВА
УДК 631.8