Упрощенная HTML-версия
28
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
2017.1.115.
УДК 502/504; 631.92/.95
ОХОРОНА ПРИРОДИ. СТАЛИЙ РОЗВИТОК.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ЕКОЛОГІЯ
502/504 ОХОРОНА ПРИРОДИ. СТАЛИЙ РОЗВИТОК
631.92/.95 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ЕКОЛОГІЯ
Науковий референт — РОМАНЧУК Л.О.
Науковий консультант — академік НААН ГУДКОВ І.М.
УДК 502.4/.7“737”(477.87)
2017.1.115. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИ-
РОДНОЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
/
Чир Н.В. // Вісник Одеського національного університету. Сер.
Географічні та геологічні науки. — 2016. — Т. 21, вип. 1. —
С. 42–53. — Бібліогр.: 9 назв.
Природно-заповідний фонд, коефіцієнт заповідності, еко-
логічна мережа.
Здійснено оцінку рівня сформованості й сучасного стану
природно-заповідного фонду (ПЗФ) Закарпаття. Зазначено,
що Закарпатська область відноситься до числа областей
України з найвищим ступенем заповідності. Основу ПЗФ
даного регіону складають багатофункціональні об’єкти вищої
категорії заповідності. Велика кількість природоохоронних
об’єктів поєднується із значною їх роздрібненістю, що впли-
ває на якісні характеристики ПЗФ. Території й об’єкти ПЗФ за
просторовим розподілом недостатньою мірою відповідають
критеріям місцевої репрезентативності, тому їх просторова
структура потребує істотного поліпшення, а саме — ство-
рення природно-заповідних територій, насамперед у межах
низинних районів області. Внаслідок допущених недоліків з
формування ПЗФ Закарпаття є потреба в подальшому його
поліпшенні для ефективнішого функціонування як окремих
об’єктів і територій, так і природно-заповідної мережі зага-
лом. Це можна здійснювати шляхом науково обґрунтованого
підбору складових заповідних елементів з подальшим їх
оптимальним поєднанням у мережеву систему, дотримую-
чись засад сталого розвитку. Розраховано коефіцієнт запо-
відності та індекс інсуляризованості для районів області.
УДК 502/504(477.41/.42.82)
2017.1.116. ПРИРОДА ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ ТА ПРИЛЕГ-
ЛИХ ТЕРИТОРІЙ: зб. наук. пр. № 13
/ редкол.: Зузун Ф.В.
[та ін.]. — Луцьк, 2016. — 190 с.
Природа Західного Полісся, екологія поліського регіону,
флора і фауна Західного Полісся.
Висвітлено питання, які стосуються природного середо-
вища Західного Полісся та прилеглих територій. Проаналі-
зовано складнощі та різноманіття ландшафтного покриву
транскордонного біосферного резервату “Західне Полісся”,
проведено еколого-господарську оцінку сучасного стану
ландшафтів Волинської області. Вивчалася динаміка за-
бруднення атмосферного повітря на Волині. Наведено харак-
теристику альтернативних видів туризму та висвітлено стан
і перспективи розвитку рекреації та спортивно-оздоровчого
туризму у Волинській області. Здійснено аналіз природного
різноманіття на ландшафтно-компонентному рівні та оцінку
видового біорізноманіття, зокрема на території біосферного
резервату “Шацький”.
УДК 504.03.001.25(477)
2017.1.117. РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІНИ ПРИРОДНО-ТЕХНО-
ГЕННОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ: монографія
/ редкол.: Олій-
ник Я.Б. [та ін.]; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т
ім. Тараса Шевченка. — К., 2016. — 223 с. — Бібліогр.: 131
назва. Шифр 547849.
Природно-техногенна безпека, території депресивні, за-
побігання техногенним і природним катастрофам.
Викладено суспільно-географічні основи дослідження ре-
гіональної природно-техногенної безпеки (ПТБ). Проаналі-
зовано особливості взаємопрояву природних і техногенних
загроз життю і діяльності людини. Виявлено територіальні
відмінності у рівнях ПТБ України. Здійснено глибокий аналіз
стану ПТБ регіонів різних господарських типів, а також де-
пресивних територій. Зазначено, що проблема запобігання
природно-техногенним надзвичайним ситуаціям, зменшення
їх впливу на населення, природу й економіку має пріори-
тетне загальнодержавне значення. Актуальним є всебічне
вивчення природної й техногенної безпеки життєдіяльності
населення України всіма галузями науки, що має на меті
розробку оптимальної стратегії запобігання техногенним і
природним катастрофам, зменшення негативного впливу на
населення й економіку. Запропоновано напрями підвищення
рівня природно-техногенної безпеки регіонів України.
УДК 504.058:631.618:581.9
2017.1.118. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕДАФОТОПІВ В
ТЕХНОГЕННИХ ЕКОТОПАХ
/ Агурова І.В. // Чорноморський
ботанічний журнал. — 2016. — Т. 12, № 1. — С. 20–30. — Біб-
ліогр.: 27 назв.
Едафотоп, екотоп техногенний, рекультивація відвалів
та промділянок.
Проведено порівняльне дослідження з метою вивчення
розвитку едафотопів (Е.) різних типів, включаючи промді-
лянки заводів, крейдяні відвали, мергельні кар’єри, відвали
скриші, золовідвали, відвали центральних збагачувальних
фабрик в умовах Донбасу. Результати досліджень засвідчи-
ли, що для всіх промділянок металургійних і коксохімічних за-
водів та шламових відвалів характерна лужна і сильнолужна
реакція середовища, яка є практично незмінною на території
всього екотопу. Найнесприятливіші умови склалися за цим
показником на території Єнакієвського металургійного заводу
(МЗ) та шламових відвалів Донецького МЗ. Слід зауважити,
що саме сильнолужна реакція середовища в більшості випад-
ків є лімітуючим чинником для росту і розвитку рослин, а при
доборі рослин для озеленення слід враховувати цю особли-
вість таких техногенних Е. Результати аналізу типу й ступеня
засолення показали відсутність останнього в усіх зразках з
переважанням у складі сульфат-іонів та іонів кальцію. З’ясо-
вано, що сума поглинених основ субстрату досліджуваних
техногенних Е. змінюється в межах 4,35–23,60 мг екв/100 г
породи. Мінімальні значення зафіксовано в субстратах від-
валів Микитівського ртутного комбінату, Єнакієвського МЗ,
шламових відвалів Донецького МЗ. Максимальні значення
суми поглинених основ спостерігались на території Авдіїв-
ського коксохімічного заводу, що підтверджується наявністю
на його території сформованих рослинних угруповань.
УДК 504.45’054:546.4/.8:57/59
2017.1.119. БІОІНДИКАТОРИ ЗАБРУДНЕННЯ ВАЖКИМИ
МЕТАЛАМИ ПРІСНИХ ВОДОЙМ
/ Колесник Н.Л. // Таврій-
ський науковий вісник. — Херсон, 2015. — Вип. 94: С.-г.
науки. — С. 124–133. — Бібліогр.: 20 назв. Шифр 548325.
Забруднення прісних водойм, біоіндикатори забруднення,
важкі метали.
Здійснено аналіз джерел наукової інформації щодо найпо-
ширеніших біоіндикаторів (БІ) важких металів (ВМ) — Fe, Zn,
Mn, Cu, Ni, Co, Pb, Cd, Hg — у прісних водоймах. Наведено
результати досліджень щодо основних представників цих во-
дойм, які є ефективними БІ забруднення ВМ. Біоіндикація —
це метод визначення параметрів природних об’єктів за до-
помогою живих організмів, які дають змогу виявляти причини
або чинники зміни стану довкілля на основі видів-БІ з вузько-
специфічними реакціями і відносинами. Як БІ ВМ для харак-
теристики водного середовища можуть використовуватись
практично будь-які гідробіонти, їх популяції і угруповання.
Результативність БІ визначається при цьому відповідністю
її цілей особливостям обраного індикатора. Так, за станом
спільнот фіто-, зоо- і бактеріопланктону зручно орієнтуватися
при індикації короткострокових дій, що викликають нетривалі
зворотні зміни середовища. Їхні характеристики чи реакції
більшою мірою відображають поточний, а не загальний стан