Упрощенная HTML-версия
15
№ 1 (71), 2017
2017.1.57.
УДК 631.4
ҐРУНТОЗНАВСТВО
УДК 631.417.2
2017.1.53. ГУМУСОВИЙ СТАН АЛЮВІАЛЬНОГО ЛУЧНО-
ГО ҐРУНТУ РІЗНОГО ФІТОЦЕНОТИЧНОГО ВИКОРИСТАН-
НЯ (НА ПРИКЛАДІ ЗАПЛАВИ р. СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ)
/
Хижняк І.М. // Вісник Харківського національного аграрного
університету ім. В.В. Докучаєва: зб. наук. пр. — Х., 2016. —
№ 1. — С. 69–73. — (Сер. Ґрунтознавство, агрохімія, земле-
робство, лісове господарство, екологія ґрунтів). — Бібліогр.:
5 назв. Шифр 548186.
Алювіальний лучний ґрунт, гумусовий стан, груповий та
фракційний склад гумусу, лучні фітоценози.
Наведено результати досліджень впливу різного фітоце-
нотичного використання алювіально-лучного ґрунту заплави
р. Сіверський Донець на його гумусовий стан. Відмічено, що
заплавні алювіальні ґрунти під лучними фітоценозами мають
високий природний потенціал родючості із врівноваженими
внутрішньоґрунтовими процесами синтезу-деструкції орга-
нічних речовин. Установлено, що розорювання алювіального
лучного ґрунту призводить до зменшення вмісту гумусу та
негативних змін у його груповому та фракційному складі;
використання досліджуваного ґрунту під сіножать супрово-
джується хоча і зменшенням умісту загального гумусу, проте
показники гумусового стану залишаються на рівні цілинного
ґрунту. Проведені дослідження підтверджують той факт, що
заплавні алювіальні ґрунти під лучними фітоценозами най-
краще використовувати за доброї задернованості як сіножаті,
луки або пасовища.
УДК 631.42
2017.1.54. ЕРОЗІЯ ҐРУНТІВ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАС-
ТИНИ УКРАЇНИ І РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
/ Волощук М.Д. //
Вісник Харківського національного аграрного університету
ім. В.В. Докучаєва: зб. наук. пр. — Х., 2016. — № 1. —
С. 26–32. — (Сер. Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство,
лісове господарство, екологія ґрунтів). — Бібліогр.: 6 назв.
Шифр 548186.
Ерозія ґрунтів, деградація ґрунтів, родючість ґрунту,
еродовані землі.
Висвітлено вплив ерозійних процесів на деградацію ґрун-
тів, наведено діагностичні показники змитості ґрунту, лінійної
ерозії, їх класифікацію, окреслено заходи щодо зменшення
негативних процесів, відновлення родючості еродованих
земель. Виявлено, що протягом 1960–2014 рр. площа еро-
дованих ґрунтів, зайнятих с.-г. угіддями, збільшилася на
30–35%, посилився і ступінь змитості. Площа сильнозмитих
ґрунтів зросла на 20%, слабо- і сильнозмитих на 2 і 12%.
Ерозійні процеси на схилових землях з легкосуглинистими
чорноземами, за відсутності агротехнічних заходів прояв-
ляються вже за крутизни 1°. Тенденція щодо збільшення
еродованості ґрунтів спостерігається на схилах довжиною
від 500 до 800 м. Ерозійні процеси призводять до зміни по-
казників родючості ґрунту, трансформації ґрунтового покриву.
Паралельно з дегуміфікацією ґрунтів, але з протилежною
спрямованістю, проходить процес їх вторинної карбонізації.
Відмічено, що в умовах інтенсивного обробітку ґрунту на
схилах і відсутності протиерозійних заходів лінійні розмиви
у більшості переходять у яружні розмиви. Яри суттєво впли-
вають на гідрологічні умови місцевості: вони є сорбентом
твердих опадів і знижують рівень ґрунтових вод на 50–60 м
від бровки яру; погіршують водно-фізичні властивості ґрун-
ту, збільшують дрібність ґрунтових ареалів у 3–4 рази. Для
зменшення інтенсивності ерозійних процесів, відновлення
родючості еродованих земель внесено корективи в існуючий
комплекс протиерозійних заходів.
УДК 631.423.4(477)
2017.1.55. УМІСТ ГУМУСУ В ЦІЛИННИХ І АГРОГЕННИХ
ЧОРНОЗЕМАХ УКРАЇНИ
/ Дегтярьов В.В., Крохін С.В., Жер-
нова О.С. // Вісник Харківського національного аграрного
університету ім. В.В. Докучаєва: зб. наук. пр. — Х., 2016. —
№ 1. — С. 15–25. — (Сер. Ґрунтознавство, агрохімія, земле-
робство, лісове господарство, екологія ґрунтів). — Бібліогр.:
12 назв. Шифр 548186.
Чорнозем типовий, загальний гумус, системи удобрення,
обробіток ґрунту.
Досліджено вплив викошування і випалювання цілинної
рослинності, тривалості с.-г. використання в різних сівозмі-
нах, систем удобрення, способів основного обробітку ґрунту,
а також уведення перелогового режиму на вміст і запаси
гумусу в чорноземах типових Лівобережної частини Лісо-
степу України. Установлено, що найбільш суттєвий вплив
на вміст і запаси загального гумусу має розорювання і с.-г.
використання чорнозему. Інтенсивність втрат гумусу зале-
жить від тривалості с.-г. використання і чергування культур у
сівозміні. Найбільші зміни вмісту гумусу відбуваються в перші
3–4 десятиліття с.-г. використання. В подальшому процеси
мінералізації компенсуються процесами гуміфікації і вміст
гумусу в ґрунті стабілізується. Інтенсивність цього процесу
залежить від типу сівозміни. В травопільній сівозміні процеси
мінералізації проходять повільніше ніж у польовій. Уведення
перелогового режиму на чорноземах типових сприяє накопи-
ченню загального гумусу в ґрунті. Причому, в перші десяти-
ліття збагачується гумусом переважно верхній 30-см шар
ґрунту, а в подальшому — і більш глибокі шари. Мінеральні
й органічні добрива сприяють накопиченню біомаси рослин
і, як наслідок, збільшенню вмісту гумусу. Причому за органо-
мінеральної системи удобрення спостерігається найбільше
накопичення гумусу. Порівняно з полицевим, плоскорізний
обробіток ґрунту сприяє накопиченню гумусу переважно у
верхніх шарах ґрунту.
УДК 631.43:631.436.6:631.445.2(477.41/.42)
2017.1.56. ВПЛИВ АБІОТИЧНИХ ЧИННИКІВ НА ІНТЕН-
СИВНІСТЬ ПРОДУКУВАННЯ СО
2
ҐРУНТАМИ ПЕРЕХІДНОЇ
ЗОНИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОЛІССЯ В ХОЛОДНИЙ ПЕРІОД
/
Трофименко П.І., Трофименко Н.В. // Вісник Харківського
національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва: зб.
наук. пр. — Х., 2016. — № 1. — С. 214–221. — (Сер. Ґрун-
тознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство,
екологія ґрунтів). — Бібліогр.: 5 назв. Шифр 548186.
Опідзолені ґрунти, холодний період, емісія, продукування
СО
2
, атмосферний тиск, температура.
Доведено, що в умовах теплої зими та у випадку періо-
дичного та повного промерзання поверхні ґрунту основними
зумовлюючими чинниками протікання емісії СО
2
з дослі-
джуваних опідзолених ґрунтових відмін до атмосфери є їх
температура та атмосферний тиск. Виявлено, що підсилю-
ючий ефект впливу тиску на емісію діоксиду вуглецю, відмі-
чений в доморозну частину холодного періоду, зумовлений
вузьким інтервалом температури ґрунту (від 1,0 до 7,1°С) і
спостерігався у випадках різкого зниження тиску (не менше
1 мм рт. ст. за 1 год, що у сумі становило
≥
3 мм рт. ст.
Встановлено, що для досліджуваних ґрунтів мінімальною
критичною температурою, за якої припиняється продукування
діоксиду вуглецю, є 0,8°С. Визначено, що найвищі величини
викидів СО
2
до атмосфери супроводжувалися атмосферним
тиском у діапазоні від 735 до 740 мм рт. ст. Встановлено, що
коефіцієнт кореляції між обсягами емісії діоксиду вуглецю та
температурою дерново-підзолистого, ясно-сірого опідзоле-
ного супіщаних глеюватих ґрунтів і сірого легкосуглинкового
глеюватого ґрунту становить відповідно 0,57; 0,54 і 0,51.
УДК 631.431.1:631.445.4
2017.1.57. ЩІЛЬНІСТЬ СКЛАДАННЯ І ТВЕРДОЇ ФАЗИ
ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО РІЗНОГО ТИПУ ВИКОРИСТАННЯ
/
Казюта А.О. // Вісник Харківського національного аграрного
університету ім. В.В. Докучаєва: зб. наук. пр. — Х., 2016. —
№ 1. — С. 90–95. — (Сер. Ґрунтознавство, агрохімія, земле-
робство, лісове господарство, екологія ґрунтів). — Бібліогр.:
9 назв. Шифр 548186.
Чорнозем типовий, щільність і склад ґрунту, щільність
твердої фази, рілля, переліг, лісосмуга.
Виявлено, що щільність складу чорнозему типового є мак-
симальною у варіанті з с.-г. використанням (рілля). Найменші
показники були притаманні ґрунту під лісосмугою. В умовах
перелогового типу використання щільність материнської по-
роди та приповерхневого 0–10 см шару ґрунту є однаковими.
Під ріллею верхні шари до глибини 40 см були переущільне-
ними, а під лісосмугою, навпаки, порівняно розущільненими.
Розподіл по профілю ґрунту показників щільності складу під
ріллею та перелогом мали вигляд параболи з мінімальними
значеннями у середній частині профілю. Чорнозем під лісо-
смугою з чагарниково-деревними насадженнями мав лініійний
розподіл показників щільності з мінімальними значеннями у