Упрощенная HTML-версия
71
№ 4 (70), 2016
2016.4.315.
ТВАРИННИЦТВО. Рибне господарство. Аквакультура
УДК 639.2/.6
препарату “Комплезим” є підвищення концентрації хлоридів
органічного походження, одночасно з нітритами. Отримані
результати свідчать про те, що штами бактерій, які входять
до складу препарату “Комплезим”, пригнічують процеси
розмноження синьозелених водоростей шляхом корекції
альгоценозу, сприяючи оптимізації гідрохімічних умов для
вирощування ставової риби.
УДК 639.3:591.463.11:577.352.462:57.043
2016.4.312. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСМОТИЧНОЇ ЧУТЛИВОСТІ
СПЕРМАТОЗОЇДІВ ЩУКИ (
ESOX LUCIUS
L., 1758) ДЛЯ
ОПТИМІЗАЦІЇ ЇХ КРІОКОНСЕРВУВАННЯ
/ Пуговкін А.Ю.,
Копєйка Є.Ф., Міксон К.Б., Черепнін В.О., Грициняк І.І. // Ри-
богосподарська наука України. — 2016. — № 4. — С. 103–
112. — Бібліогр.: 20 назв.
Щука, сперматозоїди, осмотична чутливість, проник-
ність мембран, Арреніусові залежності.
Проведено дослідження осмотичної чутливості спермато-
зоїдів щуки (
Esox lucius
L., 1758). Для цього були поставлені
такі завдання: визначити осмотичну резистентність сперма-
тозоїдів щуки, коефіцієнт проникності мембран для молекул
води і енергію активації процесу переносу молекул води
через мембрани клітин. Сперма була одержана від самців
щуки масою 1,0–1,5 кг протягом нерестового періоду. Осмо-
тичні реакції сперматозоїдів досліджували методом спектро-
фотометрії на підставі даних про кінетику світлопропускання
суспензій клітин, з додаванням у дистильовану воду або
розчини NaCl осмолярністю 10–200 мОсм/кг. Вимірювання
зміни світлопропускання проводили за допомогою фото-
електроколориметра KF-77 (Польща), обладнаного магніт-
ним перемішувачем і термостатованим кюветним відділен-
ням. Коефіцієнт проникності плазматичних мембран спер-
матозоїдів для молекул води (Lp) визначали, апроксимуючи
експериментальні залежності від часу відносних об’ємів
клітин розв’язуванням рівнянь теоретичної моделі. Енергію
активації (Еа) процесу перенесення речовин через мембра-
ни клітин розраховували із залежностей lnLp від зворотної
температури. Встановлено, що характерний час проникнен-
ня води становить 40–50 с у діапазоні осмолярності 100–
200 мОсмоль/кг (12°С). Проникність мембран сперматозоїдів
щуки щодо води дорівнює 5,43±1,15
×
10
–15
м
3
/Н·с (12°С).
Енергія активації перенесення води через мембрани клітин
становить 64±5 кДж/моль, що свідчить про проникнення води
всередину сперматозоїдів шляхом пасивної дифузії через
ліпідний бішар. Осмотична резистентність сперматозоїдів
щуки може бути визначена за допомогою фотометричного
аналізу. Отже, розроблені підходи є простими і швидкими
тестами функціонального стану клітинних мембран.
УДК 639.3:597.1.05:597.442
2016.4.313. ОСОБЛИВОСТІ ОКИСНИХ ПРОЦЕСІВ У ОСЕТ-
РОВИХ ВИДІВ РИБ (
ACIPENSERIDAE
) (ОГЛЯД)
/ Си-
мон М.Ю. // Рибогосподарська наука України. — 2016. —
№. 4 — С. 131–153. — Бібліогр.: 52 назви.
Осетрові види риб (Acipenseridae), окисні процеси, перок-
сидне окиснення, ліпіди, оксидативний стрес, система ан-
тиоксидантного захисту, антиоксиданти, метаболізм.
Проаналізовано наукові джерела щодо фізіолого-біохіміч-
них особливостей окисно-відновних процесів, зокрема перок-
сидного окиснення ліпідів та роботи системи антиоксидант-
ного захисту, у осетрових видів риб (
Acipenseridae
). Вивчено
ініціацію та перебіг оксидативного стресу. Розглянуто основні
продукти пероксидного окиснення ліпідів, антиоксиданти
природного і штучного походження, органи та тканини для
дослідження окисно-відновних процесів. Описано процеси
пероксидного окиснення ліпідів та дію системи антиоксидант-
ного захисту у осетрових видів риб. Стисло представлено
механізм дії основних антиоксидантних ферментів. Показано
особливості роботи печінки та її участі в ліпідному обміні і
системі антиоксидантного захисту. Висвітлено основні анти-
оксиданти, що застосовуються в годівлі осетрових видів риб.
Розглянуто органи та тканини, які найефективніше викорис-
товувати для досліджень процесів пероксидного окиснення
ліпідів у осетрових видів риб. Систематизовано дані стосовно
пероксидного окиснення ліпідів, оксидативного стресу та
функціонування системи антиоксидантного захисту, які да-
дуть змогу знаходити баланс між цими процесами. Дані щодо
антиоксидантів, які застосовуються в кормах для осетрових
риб, будуть корисними рибникам-осетрівникам.
УДК 639.3:597.115:597.442
2016.4.314. ВНУТРІШНЬОВИДОВИЙ ПОЛІМОРФІЗМ МІК-
РОСАТЕЛІТНОЇ ДНК РОСІЙСЬКОГО ОСЕТРА (
ACIPENSER
GUELDENSTAEDTII
BRANDT)
/ Малишева О.О., Мошня-
гул К.І., Шинкаренко Л.М., Андрєєв І.В., Спиридонов В.Г. //
Рибогосподарська наука України. — 2016. — № 4. — С. 123–
130. — Бібліогр.: 14 назв.
Осетер російський, мікросателітні ДНК-маркери, по-
лімеразна ланцюгова реакція, локус, алельний варіант,
поліморфізм.
Досліджували особливості внутрішньовидового генетич-
ного поліморфізму російського осетра за мікросателітними
ДНК-маркерами. Матеріалом для досліджень були ДНК,
виділені з фрагментів грудних плавців від диких плідників ро-
сійського осетра, які були виловлені у пониззі Дніпра у період
нерестового ходу для робіт зі штучного відтворення на базі
виробничо-експериментального Дніпровського осетрового
рибовідтворювального заводу ім. академіка С.Т. Артющика.
Біологічний матеріал для ДНК-досліджень відбирали зажит-
тєво шляхом відтинання фрагменту грудного чи хвостового
плавця за допомогою стерильних інструментів. Для визна-
чення внутрішньовидового генетичного поліморфізму було
використано шість мікросателітних ДНК-маркерів — LS-19,
LS-68, LS-39, LS-54, Aox-27 та Aox-45, нуклеотидні послідов-
ності яких знаходяться в міжнародній генетичній базі даних
Gen Bank. У результаті мікросателітного аналізу внутрішньо-
видового поліморфізму російського осетра були отримані
дані щодо особливостей генетичної структури цього виду та
ідентифіковано від 7 алелів для локусу Aox-27 до 21 алеля
для локусу LS-68. За локусом LS-19 було ідентифіковано
9 алельних варіантів, серед яких найчастіше (31,7%) трапляв-
ся алельний варіант Е, тоді як алельньні варіанти А1 та G
виявлялися найрідше (1,6%). Локус LS-68 був найбільш полі-
морфним і містив 21 алель. Найчастіше траплявся алельний
варіант D з частотою 13,2%, а найменше — алельні варіанти
A1, I, J, V, Y та Z6 з однаковою частотою — 1,6%. Для локусу
LS-39 було ідентифіковано 11 алельних варіантів, серед яких
варіант Т траплявся з найбільшою частотою — 27,8%, тоді
як варіанти L, М та Z виявлялися з однаковою найменшою
частотою — 1,9%. За локусом LS-54 було ідентифіковано 16
алельних варіантів, серед яких найчастіше виявлявся алель-
ний варіант N з частотою 21,7%, тоді як алельні варіанти
H, K, V, Y траплялися найрідше, з однаковою частотою —
1,7%. Локус Aox-27 був найменш поліморфним серед дослі-
джуваних маркерів і становив 7 алельних варіантів, серед
яких алель М виявлявся найчастіше (28,85%), а алель J,
навпаки, траплявся найрідше (1,9%). За локусом Aox-45 було
ідентифіковано 16 алельних варіантів, серед яких найчас-
тіше виявлявся варіант О (14,1%), а найменше — варіанти
F та X (1,6%). Отже, проведені дослідження свідчать про
ефективність використання мікросателітних локусів ДНК
для ідентифікації алельних варіантів та популяційно-гене-
тичного аналізу російського осетра. За обраною панеллю з
6 мікросателітних маркерів було ідентифіковано 56 алельних
варіантів. Найбільш поліморфним виявився локус LS-68 (21
алельний варіант), локус Аох-27 був найменш поліморфним
(7 алельних варіантів). За досліджуваними ДНК-маркерами
було встановлено тетраплоїдність генетичної структури ро-
сійського осетра.
УДК 639.3:597.553.2+597.113(282.243.742)
2016.4.315. КОРМОВА БАЗА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЖИВ-
ЛЕННЯ СТРУМКОВОЇ, РАЙДУЖНОЇ ФОРЕЛЕЙ ТА ХАРІУСА
НА РІЗНИХ БІОТОПАХ РІЧКИ ШИПІТ ЗАКАРПАТСЬКО-
ГО РЕГІОНУ
/ Кружиліна С.В., Діденко О.В., Великополь-
ський І.Й. // Рибогосподарська наука України. — 2016. —
№ 4. — С. 76–94. — Бібліогр.: 35 назв.
Форель райдужна і струмкова, харіус, гірські річки, біо-
топи, кормова база, живлення, трофічна конкуренція.
Проведено дослідження кормової бази, умов живлення
та харчових взаємовідносин струмкової форелі, райдужної
форелі та харіуса в річках Закарпатського регіону. Матеріал
щодо кормової бази риб та живлення струмкової, райдуж-
ної форелей та харіуса збирали в літній період 2012 р.