Упрощенная HTML-версия
36
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
2016.4.153.
Triticum L., клітинна селекція, генетична інженерія, моле-
кулярні маркери, біотичні й абіотичні стресори.
Проаналізовано сучасний стан розвитку клітинних і моле-
кулярних біотехнологій рослин, зокрема пшениці. Висвітлено
досягнення вітчизняних і зарубіжних учених у галузі клітинної
селекції й генетичної інженерії з отримання рослин пшени-
ці, стійких до біотичних та абіотичних стресових чинників
довкілля. Розглянуто основні напрями, методи добору й
оцінювання, можливості, перспективи і проблеми сучасних
біотехнологічних досліджень цієї стратегічної для України
с.-г. культури. У поєднанні з традиційною практикою селекції
рослин біотехнологія робить внесок у розвиток нових мето-
дів генетичних змін розвитку рослин та їх продуктивності.
Практично важливими на сьогодні є біотехнологічні системи
отримання рослин, стійких до грибних патогенів. У роботах із
клітинної селекції найчастіше використовують токсичні мета-
боліти збудників кореневих гнилей. Для озимої м’якої пшениці
розроблено біотехнологію, що забезпечує створення форм,
стійких до фузаріозних кореневих гнилей. Отримано рослини-
регенеранти, стійкі до збудників гельмінтоспоріозу, церкоспо-
рельозної та офіобольозної кореневих гнилей. Значні зусил-
ля біотехнологів спрямовані також на створення генотипів,
толерантних до абіотичних стресових чинників — водного
дефіциту, засолення, екстремальних температур, іонів алю-
мінію, УФ-В-радіації. Розглянуто питання генетичної інженерії
рослин — технології створення генетично модифікованих
форм шляхом перенесення активних генетичних структур,
сконструйованих
in vitro
, в ДНК організму, що модифікується.
Відзначено, що генетично модифіковані (ГМ) с.-г. культури
поступово завойовують світ. Протягом останніх років у біо-
технології рослин застосовується техніка генетичної транс-
формації пластид як альтернатива технології трансформації
ядерної ДНК. Інтеграція трансгенних підходів із класичними
методами селекції пропонує потенційно екологічне рішення
боротьби зі шкідниками та збудниками хвороб (стійкість
до біотичних стресорів). Пряме введення генів методами
генетичної інженерії — швидкий підхід до поліпшення толе-
рантності рослин (захист від абіотичних стресорів). Також
розглянуто питання поліпшення харчових якостей пшениці та
чоловічої стерильності при виробництві гібридів.
УДК 60:579.22
2016.4.153. МІКРОБНІ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНІ РЕЧОВИ-
НИ У ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЯХ: монографія
/
Пирог Т.П., Іутинська І.О., Софілканич А.П., Конон А.Д. — К.:
Наук. думка, 2016. — 278 с. — Бібліогр.: 678 назв. Шифр
547498.
Мікробні поверхнево-активні речовини, біотехнологічний
потенціал бактерій, біосинтез поверхнево-активних речо-
вин, мікробний синтез, ароматичні сполуки, біоремедіація
довкілля, деструкція нафтових і комплексних забруднень,
важкі метали.
У роботі наведено матеріали досліджень з розроблення
технологій одержання поверхнево-активних речовин (ПАР)
мікробного походження на основі різних промислових відхо-
дів і їх застосування для деструкції ксенобіотиків. Біодегра-
дабельні і нетоксичні ПАР можуть стати альтернативою своїм
хімічним аналогам у зв’язку з підвищеною увагою до збере-
ження довкілля засобами біотехнології. Наведено літературні
і експериментальні дані авторів щодо біотехнологічного
потенціалу бактерій родів
Rhodococcus
i
Nocardia
, а також
синтезованих ними метаболітів, зокрема й ПАР. Представ-
лено також дані щодо синтезу мікробних ПАР різноманітної
хімічної природи на різних відходах: оліє-жирової, цукрової,
молочної промисловості, сільського і лісового господарств,
виробництва біодизеля, а також на відпрацьованих рослин-
них оліях. Розглянуто: шляхи інтенсифікації синтезу ПАР на
олієвмісних промислових і виробництва біодизеля відходах;
роль мікроорганізмів як деструкторів ксенобіотиків арома-
тичної природи; дані щодо використання мікробних ПАР у
процесах очищення довкілля від нафтових забруднень, у т.ч.
й за наявності катіонів важких металів.
633/635 РОСЛИННИЦТВО
633.0 Загальні питання
Науковий референт — доктор с.-г. наук ШЕЛЕПОВ В.В.
Науковий консультант — член-кореспондент НААН ТАНЧИК С.П.
УДК 633.1:631.1:338.1:631.526.3
2016.4.154. НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИ-
РОБНИЦТВА ЗЕРНА В УКРАЇНІ НА ПЕРСПЕКТИВУ
/ Че-
ренков А.В., Шевченко М.С., Рибка В.С., Компанієць В.О.,
Кулик А.О., Ковтун О.В. // Бюлетень Інституту сільського
господарства степової зони НААН. — Д., 2015. — № 9. —
С. 40–48. — Бібліогр.: 8 назв. Шифр 547512.
Культури зернові, інтенсифікація, структура посівних
площ, сорти і гібриди, економічна ефективність.
Наведено результати аналізу сучасного стану зернової га-
лузі в Україні за період 1991–2014 рр. Виявлено, що почина-
ючи з 1991 р. валові збори зернових зросли майже вдвічі —
від 38452 тис. т (1991–1995 рр.) до 63859 тис. т (2014 р.).
За оцінками фахівців, приріст урожайності зернових культур
залежав на 50% від технології вирощування і на 50% — від
гідротермічних умов. Кожні 10 мм додаткових (мінусових)
вологоресурсів забезпечували збільшення (зменшення) збо-
ру валового зерна на 1,5–2,0 млн т на всій посівній площі.
Доведено, що структура посівних площ є визначальним
фактором, який формує як систему землеробства в цілому,
так і основні технологічні процеси, рівень екологічного втру-
чання в родючість ґрунту. Структура посівних площ є також
істотним регулятором рівня врожайності зерна. Так, пшениця
озима в Степу після чорного пару забезпечує формування
врожайності зерна в 6,4 т/га, а після соняшнику — 2,8 т/га;
кукурудза, після парової озимини — 5,7 т/га, а в повторних
посівах — 4,2 т/га. Слід відмітити, що за останні 20 років
структура посівних площ зазнала суттєвої зміни: скоротилися
площі посіву кормових культур від 35 до 5%, а площі соняш-
нику зросли від 10 до 35%. За такої структури посівних площ
одержання середньої врожайності зерна на рівні 3,0 т/га
і більше стає практично неможливим. Якщо взяти до уваги всі
позитивні і негативні наслідки від деформації структури посі-
вів, то оптимальною вона повинна бути — 5–10% чорних па-
рів, 35–45% — озимих культур, 15% — кукурудзи і 20–25% —
соняшнику. Сівозміна є вагомим фактором, що дає змогу за
її оптимізації додатково збільшувати валовий збір зерна до
4 млн т. Прогрес у селекції за останні 100 років сприяв зна-
чному підвищенню врожайності зернових культур. Так, якщо
на початку ХХ ст. в Україні середня врожайність зерна ста-
новила 0,7 т/га, а в Європі — 2,0 т/га, то зараз ці показники
збільшились до 3,5–4,0 т/га і 8,0–9,0 т/га відповідно. Тобто
комплексний вплив сортів, технологій та погодних умов спри-
яв зростанню врожайності в середньому на 0,028–0,033 т/га
в Україні і на 0,06–0,07 т/га — в Європі. При цьому потен-
ціал врожайності вітчизняних сортів пшениці озимої (10,0–
11,0 т/га) і кукурудзи (12,0–13,0 т/га) тримається на вершині
світових селекційних досягнень і не поступається зарубіж-
ним. За результатами сортовипробування в Інституті зерно-
вих культур НААН (2011–2014 рр.) першість за показниками
РОСЛИННИЦТВО. Загальні питання
УДК 633/635; 633.0