Упрощенная HTML-версия
30
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
2016.3.120.
доз азотних добрив, внесених під час підживлення, на на-
копичення в них
137
Cs. Результати досліджень на виведених
з с.-г. використання землях Київського Полісся засвідчили,
що внаслідок припинення внесення органічних та сирих
мінеральних добрив (каїніти, сильвініти) рослини можуть від-
чувати слабкий дефіцит магнію і сірки. Їх внесення сприятиме
підвищенню врожайності культур і відповідно зменшенню
питомої активності
137
Cs в урожаї. Вимірювання питомої
активності
137
Cs у певних складових урожаю льону, люпину
вузьколистого і сіна сумішки багаторічних злакових трав за-
свідчило, що використання сучасних технологій вирощування
на радіоактивно забруднених дерново-підзолистих супіщаних
ґрунтах зі щільністю забруднення 370–444 кБк/м
2
забезпечує
одержання врожаю цих культур, який відповідає санітарно-
гігієнічним нормативам (ДР-2006). Слід зазначити, що зелену
масу та сіно сумішки багаторічних злакових трав можна ви-
користовувати як корм для тварин, а люпин вузьколистий як
зелене добриво та для одержання насіння.
УДК 631.95:631.1:332.362:339.13(477.44)
2016.3.120. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИС-
ТАННЯ С.-Г. УГІДЬ В УМОВАХ РИНКОВИХ ЗЕМЕЛЬНИХ
ВІДНОСИН (НА ПРИКЛАДІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ)
/ Бур-
лака Неля // Землевпорядний вісник. — 2016. — № 5. —
С. 22–26. — Бібліогр.: 8 назв.
Екологія с.-г., землекористування раціональне, ринкові
земельні відносини.
Досліджено питання еколого-економічного використання
земельних угідь Вінницької області, їх зміни за період рефор-
мування АПК, ефективність господарської діяльності с.-г. під-
приємств регіону. Зазначено, що земельний фонд Вінницької
обл. становить 2649,2 тис. га, з якого до господарського
використання залучено майже 78% всієї площі. З 1990 р.
відбулися значні зміни в структурі земель за основними
видами угідь. Зокрема, площа с.-г. земель зменшилася на
31,1 тис. га (від 2,046 млн га у 1990 р. до 2,015 млн га ста-
ном на 2015 р.). Площа ріллі за цей період зменшилася на
52,1 тис. га. Причина цих змін зумовлена значним викорис-
танням земель для не с.-г. потреб, переведенням ріллі в
інші види угідь, насадженням полезахисних лісосмуг тощо.
Наведено й проаналізовано дані щодо орієнтовних обсягів
переведення ріллі в природні кормові угіддя та під залісен-
ня; структури посівних площ у с.-г. підприємствах області,
показників валової продукції і прибутку у цих підприємствах,
а також індексів виробництва валової продукції. Здійснено
розподіл регіонів України за обсягом виробництва валової
с.-г. продукції в 2015 р. (Вінницька обл. — 7,5% у загальному
обсязі), що є найвищим показником. Високі показники валової
продукції й прибутку с.-г. підприємства Вінниччини досягають
завдяки збільшенню питомої ваги в структурі виробництва
таких культур, як соняшник, ріпак та соя. Це пов’язано з
орієнтацією рослинництва України на експорт, тому прибу-
ток аграріїв часто залежить від ситуації на світовому ринку.
Сільгоспвиробники активно реагують на ринкові зміни, оби-
раючи напрями виробничої діяльності. Слід зазначити, що
земельні ресурси виступають однією з основних складових
розвитку АПК. Для реалізації положень збалансованого зем-
лекористування має бути здійснена система організацій-
но-економічних заходів, яка б забезпечувала ефективне
функціонування суб’єктів с.-г. підприємницької діяльності в
конкретних природних умовах (наведено перелік заходів).
Зроблено висновок, що в умовах науково-технічного прогресу
еколого-економічної рівноваги можна досягти, якщо поступи-
тися економічними показниками на користь екологічних.
УДК 631.95:631.147
2016.3.121. ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ОР-
ГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
/ Кипоренко В.В.,
Вдовиченко А.В. // Збалансоване природокористування. —
2016. — № 1. — С. 46–51. — Бібліогр.: 14 назв.
Екологічно безпечна продукція, органічне сільське госпо-
дарство, добробут населення, екологічна чистота, агро-
виробничий потенціал.
Здійснено аналіз сучасного стану органічного сільського
господарства (ОСГ) в Україні. Виділено складові частини
потенціалу розвитку ОСГ для визначення його ролі в еко-
номіці країни. Запропоновано визначати потенціал розвитку
ОСГ за сукупністю трьох основних компонентів, а саме:
агровиробничий потенціал, екологічна чистота та рівень
добробуту населення. Запропонована система оцінювання
потенціалу розвитку ОСГ, що ґрунтується на застосуванні
індексів, забезпечує ефективне функціонування виробників
органічної с.-г. продукції за рахунок виявлення найперспек-
тивніших регіонів для інвестицій із урахуванням чинників, які
забезпечують специфіку такого виробництва. Зазначено, що
великі міста включати в аналіз недоцільно з причини силь-
ного спотворення середніх показників, оскільки при розгляді
їх характеристик стає очевидним, що там не представлено
агровиробничого потенціалу, проте значно вищий потенціал
споживчий.
УДК 631.95:631.16:658.155:631.821.1(477)
2016.3.122. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВАПНУ-
ВАННЯ ҐРУНТІВ В УКРАЇНІ
/ Ходаківська О., Корчинська С. //
Землевпорядний вісник. — 2016. — № 6. — С. 30–33. — Біб-
ліогр.: 5 назв.
Агроекологія, економічна ефективність, вапнування ґрун-
тів, меліоранти хімічні, ґрунти кислі.
Проаналізовано сучасний стан вапнування (В.) кислих ґрун-
тів в Україні та причини, які спричинили зменшення площ В.
Досліджено динаміку проведення В. на Житомирщині й
визначено рівень витрат на застосування різних форм ме-
ліорантів. Економічна оцінка ефективності В. ґрунтів свід-
чить, що витрати на нього окупаються приростами врожаю
і чистим доходом. Проте, незважаючи на високу екологічну
ефективність В., обсяги та якість цих робіт в останні роки
не відповідають вимогам землеробства. У 2014 р. площі
провапнованих ґрунтів скоротилися порівняно з 1990 р. у 16
разів. Головною причиною зменшення обсягів В. ґрунтів є
скорочення фінансування на проведення цих робіт, а також
недостатня відповідальність товаровиробників за погіршання
родючості ґрунтів, і як наслідок — від’ємний баланс кальцію
в землеробстві і недобір урожаю. Для подальшого підви-
щення ефективності робіт з хімічної меліорації кислих ґрунтів
необхідно обсяги В. ґрунтів привести у відповідність до по-
треб землеробства та вирішити питання щодо фінансування
хімічної меліорації ґрунтів з держбюджету. Для зменшення
витрат на В. ґрунтів потрібно ширше використовувати місцеві
поклади карбонатів, оскільки рентабельність їх застосування
в 2–2,5 раза вища, ніж промислових. Економічно доціль-
но використовувати в землеробстві вапновмісний відхід
цукрової промисловості — дефекат. З метою державного
регулювання агроекологічного стану с.-г. земель і контролю
за проведенням заходів щодо збереження родючості ґрун-
тів необхідно створити Державну службу охорони земель і
родючості ґрунтів.
УДК 631.95:631.459:631.6.02(477.7)
2016.3.123. РОЗВИТОК ЯРУЖНОЇ ЕРОЗІЇ В СТЕПУ ПІВ-
НІЧНОМУ УКРАЇНИ
/ Тарасов В.І. // Вісник аграрної науки. —
2016. — № 5. — С. 60–63. — Бібліогр.: 13 назв.
Ерозія яружна, улоговина, розмив, гідрографічна мережа,
картограма.
Вивчалися стан і динаміка розвитку ярів в умовах Степу
Північного України на прикладі Луганщини. Об’єктом до-
сліджень були форми лінійної ерозії, які виникли впродовж
останніх 25 років. Зазначено, що процеси яроутворення у
80-ті роки ХХ ст. характеризувалися як помірні на більшій
частині регіону, що зумовлено інтенсивним упровадженням
протиерозійних комплексів на землях с.-г. використання.
В останні роки ці роботи було припинено, тому щорічний
приріст ярів підвищився і в деяких районах досягнув 20
і 25 м/км
2
. Якщо наявна динаміка збережеться, то уло-
говини можуть перейти в яри, і в найближчі десятиліття
максимальна щільність ярів може підвищитись від 2,6 до
3,65 од./км, густота — від 1,59 до 2,34 км/км
2
. Зазначено, що
застосування картограм і математичної моделі дасть змогу
оптимізувати сполучення різних угідь на територіях с.-г. ви-
користання за коефіцієнтом екологічної стійкості. Необхідне
подальше вивчення процесу яроутворення і впровадження
ґрунтозахисних заходів для його стабілізації. При цьому
перевагу слід надавати флорі. Зауважується, що середньо-
річний приріст ярів на цьому етапі не має перевищувати
1 м/км
2
.
УДК 502/504; 631.92/.95
ОХОРОНА ПРИРОДИ. СТАЛИЙ РОЗВИТОК.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ЕКОЛОГІЯ