Стр. 72 - rj_02_2016

72 “АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
2016.2.317. ВЕТЕРИНАРІЯ УДК 636.09
досліджень щодо якості посадкового матеріалу показав, що
маса мальків під час зариблення істотно впливає на кінцеві
показники вирощування цьоголіток веслоноса. Збільшення
маси мальків від 0,3 до 0,8 г сприяє зростанню виживання від
12,7 до 29,3% та рибопродуктивності від 39,9 до 120,8 кг/га.
Найкращий результат за середньою масою цьоголіток (279 г)
було одержано від риб зі стартовою масою 0,7–0,8 г.
УДК 639.311:639.215:639.212(477)
2016.2.317. ВИРОЩУВАННЯ ПЕЛЯДІ (COREGONUS PE-
LED GMELIN) В ПОЛІКУЛЬТУРІ З КОРОПОВИМИ (CYPRINI-
DAE ) ТА ОСЕТРОВИМИ (ACIPERENSERIDAE) РИБАМИ / Курі-
ненко Г.А., Мрук А.І., Колос О.М. // Рибогосподарська наука
України. — 2016. — № 1. — С. 43–56. — Бібліогр.: 13 назв.
Пелядь, ставове вирощування, полікультура, коропові
риби, осетрові риби, маса риби, зоопланктон, живлення
риби.
Проведено аналіз результатів вирощування та надано
рибницько-біологічну характеристику пеляді, вирощеної в
полікультурі з осетровими та короповими рибами за ста-
вової технології. Матеріалом для досліджень слугували
молодь, цьоголітки, однорічки та дволітки пеляді. Ікру пе-
ляді в кількості 200 тис. ікринок було завезено до ДП ДГ
“Нивка”. Дослідження проводилися у фермерському ставо-
вому господарстві “Короп” Львівської області. Вирощування
цьоголіток пеляді проводили в полікультурі з короповими та
осетровими рибами. До складу полікультури входили 6 видів
риб — пелядь, короп, стерлядь, муксун, бестер, білий амур.
Специфікою даного дослідження, окрім наявності в складі
полікультури 6 видів риб, було зарибнення різновіковими
групами риб. Густота посадки мальків пеляді, як основного
представника, здатного споживати зоопланктон, становила
17,8% від загальної кількості посаджених риб. Найбільшу
кількість при зарибненні становили осетрові риби — бестер
та стерлядь — 27,8 та 26,6% відповідно. Найменшу частку в
зарибненні становили коропові — короп та білий амур — 3,0 і
5,9% відповідно. Також досліджено кількісний і якісний склад
зоопланктону дослідних ставів та характер живлення молоді.
Встановлено, що вирощування товарної пеляді в полікультурі
дає змогу підвищити показники рибопродуктивності у перший
рік вирощування на 1,3%, другий — на 0,9%. Середні показ-
ники маси однорічок та дволіток пеляді становили 185,3 г та
450,0 г відповідно. За даних умов вирощування показники
добового приросту цьоголіток перебували в межах 0,1–1,5 г,
дволіток — 1,1–3,3 г. Відмічено високий показник зростання
маси в зимовий період, що становив понад 50%.
636.09 ВЕТЕРИНАРІЯ
Науковий референт — КАРГІНА О.В.
Науковий консультант — академік НААН БУСОЛ В.О.
УДК 636.09:578.834.11:636.5:57.012.4
2016.2.318. УЛЬТРАСТРУКТУРА И БИОЛОГИЧЕСКИЕ
СВОЙСТВА ВИРУСА ИНФЕКЦИОННОГО БРОНХИТА ПТИЦ
ПОСЛЕ КРИОКОНСЕРВИРОВАНИЯ / Стегний М.Ю., Стег-
ний Б.Т., Гольцев А.Н. // Проблемы криобиологии и криоме-
дицины. — 2015. — Т. 25, № 4. — С. 340–349. — Библиогр.:
16 назв.
Вірус інфекційного бронхіту птахів, активність вірусів,
кріоконсервування і зберігання вірусів, віріони (морфологія
й ультраструктура), птиця.
Представлено результати досліджень (ННЦ ІЕКВМ) ульт-
раструктури та інфекційної активності вірусу інфекційного
бронхіту птахів (IBV) після кріоконсервування та зберігання
за низької температури: –20, –70 та –196°С упродовж різних
періодів часу — від 3 діб до 8 років. Застосовували електрон-
ну мікроскопію, серологічні та вірусологічні методи. Показа-
но, що чим нижча температура зберігання кріоконсервова-
них вірусів, тим краща збереженість їх ультраструктури та
біологічних властивостей. Ультраструктурні зміни IBV після
тривалого зберігання в умовах помірно низької температури,
а саме –20°С, виражалися: в порушенні цілісності ліпопро-
теїдної оболонки віріонів; утраті глікопротеїдної “корони” в
більшості віріонів; конформаційній дестабілізації оболонки та
нуклеокапсиду. Проте після зберігання зразків IBV при мінус
70 та мінус 196°С більша частина віріонів мала електричний
заряд і пепломери корони впродовж терміну спостереження.
При цьому порушення цілісності ліпопротеїдної оболонки та
структури виявлено не більше ніж у 10% віріонів від загаль-
ної їх кількості.
УДК 636.09:579.841.93:579.842.17–078
2016.2.319. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ БРУЦЕЛ ТА ЕНТЕРОБАК-
ТЕРІЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЛР У БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ /
Обуховська О.В., Орлов С.М., Герілович А.П., Горайчук І.В. //
Ветеринарна медицина: міжвід. темат. наук. зб. — Х., 2015. —
Вип. 101. — С. 21–23. — Бібліогр.: 10 назв. Шифр 06
546573.
Бруцельоз с.-г. тварин, диференціація бруцел, ентеро-
бактерії, штами, метод ПЛР, діагностика бруцельозу.
Україна на сьогодні є благополучною щодо бруцельозу
тварин (БТ). Проте існують ризики занесення БТ з інших
країн (РФ, Туреччина, Сербія, Грузія, Вірменія, Азербайджан
і Китай). Метою досліджень було встановити мінімальну кіль-
кість праймерів, які дадуть змогу здійснювати диференціацію
бруцел від ентеробактерій у нативних суспензіях і пробах
біологічного матеріалу. Вивчено можливість виявлення ДНК
бруцел видів Brucella abortus , Brucella suis, Brucella ovis та
ентеробактерій, з якими вони мають антигенну спорідненість
за ліпополісахаридними антигенами, зокрема, в інактивова-
них суспензіях (ІС), пробах молока і сироватці крові ВРХ.
У дослідах використано ІС штамів бруцел: B. abortus 544,
19-770; B. suis 1330; B. ovis 67/B, 76/982, а також ентеробак-
терій: Y. enterocolitica 09; E. coli 099, S. Enteritidis M) та проби
сироваток крові і молока, контаміновані живими суспензіями
зазначених культур. Як контроль застосовували: стерильні
проби сироваток крові та молока; стерильний фізрозчин. Ізо-
ляцію сумарної ДНК проводили за допомогою комерційного
набору для екстракції ДНК — “ДНК — сорб — В”. Ампліфіка-
цію зразків здійснювали, використовуючи набір “АмпліСенс”,
а основні дослідження щодо виявлення бруцел проводили
методом ПЛР. Установлено, що для диференціації у пробах
біологічного матеріалу бруцел видів B. abortus , B. suis та
B. ovis від ентеробактерій видів Y. enterocolitica, S. Enteritidis
та E. coli доцільно застосовувати видові праймери бруцел,
які відповідають ділянкам 152 п.н., 450 п.н., 587 п.н. У вис-
новках підкреслено, що запропонована методика дає змогу
достовірно виявити наявність трьох видів бруцел у пробах
біологічного матеріалу із застосуванням методу ПЛР та ди-
ференціювати їх від ентеробактерій.
УДК 636.09:579.852.1–078
2016.2.320. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ВИДІЛЕННЯ
СПОР СИБІРКИ ІЗ ҐРУНТУ БАКТЕРІОЛОГІЧНИМ МЕТО-
ДОМ / Рубленко І.О., Скрипник В.Г., Мачуський О.В. // На-
уковий вісник ветеринарної медицини: зб. наук. пр. — Біла
Церква, 2015. — № 2(122). — С. 107–112. — Бібліогр.: 17
назв. Шифр 546990.
Сибірка, діагностика сибірки, мікробіологічний моніто-
ринг ґрунту, ґрунт заражений сибіркою, спори сибірки,
штам Bac. anthracis VA-07, детергент Тритону Х-100,
скотомогильники.
Дослідження проведено на базі Державного науково-конт-
рольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів.
Використовували стерильний ґрунт, до якого додавали різну
кількість спор, одержаних із суспензії штаму Bac. anthracis
VA-07. Описано 5 методик дослідження зразків ґрунту. За ме-
тодикою № 5 (М5) було виділено 300,0±0,22 КУО при внесенні
1673 спор на 100 г ґрунту, що виявилось ефективнішим порів-
няно з методиками №№ 1–4. За М5 для ефективного дослі-
дження необхідно лише 2,5 г ґрунту. Водночас за М1 — 60 г,