Упрощенная HTML-версия
29
№ 1 (67), 2016
ріллі. Можна дійти висновку, що застосування на практи-
ці цієї методики дає змогу визначити міру деградації с.-г.
угідь, намітити заходи щодо їх подальшого раціонального
використання та збільшення обсягів виробництва продукції
рослинництва.
УДК 504.054.062:622
2016.1.116. ФОСФОГИПСОВЫЕ ОТХОДЫ В ТЕХНОЛО-
ГИЯХ ЗАЩИТЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ
/ Пляцук Л.Д.,
Черныш Е.Ю., Яхненко Е.Н. // Вісник Кременчуцького націо-
нального університету ім. М. Остроградського. — 2015. —
Вип. 3, ч. 1. — С. 157–164. — Библиогр.: 21 назва.
Захист навколишнього середовища, фосфогіпсові від-
ходи, біоочищення, утилізація, важкі метали.
Розглянуто проблемні питання щодо можливої переробки
й утилізації фосфогіпсу (ФГ), під відвали якого відчужують-
ся великі площі. Запропоновано альтернативний напрям
використання ФГ у біотехнологіях захисту довкілля, де ФГ
виступає як носій бактеріальної культури і, в той же час,
як джерело мінерального живлення для розвитку мікро-
організмів. Зазначено, що ФГ можна використовувати для
очищення шламів, які містять нафтопродукти, як компонент
компостів для удобрення ґрунту й зниження вмісту рухливих
форм важких металів, а також як іммобілізаційний матеріал у
біофільтрах при газоочищенні. З’ясовано, що гранульоване
завантаження на основі ФГ порівняно з іншими відомими
абсорбентами має низку переваг, а саме: невисоку вартість,
стимулює розвиток потрібних груп мікроорганізмів, створює
сприятливі умови для формування біоплівки на поверхні
носія, розширює поверхню контакту з газоводяним потоком,
здатне до регенерації, стійке до підвищення кислотності
середовища (до рН=4,5), виконує протекторну функцію, зв’я-
зуючи токсичні компоненти (важкі метали), підвищує вихід
елементарної сірки. Враховуючи той факт, що фосфогіпс є
відходом, то спосіб його використання є однією з ефективних
технологій захисту навколишнього середовища.
УДК 504.054:546.4/.8:574.5/.6
2016.1.117. МЕТАЛИ У ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМАХ ТА ЇХ
ВПЛИВ НА ГІДРОБІОНТИ
/ Антоняк Г.Л., Багдай Т.В., Пер-
шин О.І., Бубис О.Є., Панас Н.Є., Олексюк Н.П. // Біологія
тварин. — 2015. — Т. 17, № 2. — С. 9–24. — Бібліогр.:
98 назв.
Екосистеми водні, гідробіонти, важкі метали, іхтіофау-
на, риби.
Проаналізовано сучасні наукові дані щодо екологічних
наслідків забруднення водних екосистем важкими мета-
лами (ВМ) та процесів, що визначають рівень біоакумуляції
та їх токсичність в організмі гідробіонтів. Описано антропо-
генні джерела надходження ВМ у компоненти гідросфери,
їхній розподіл між водним середовищем і донним осадом.
Доведено, що ВМ через стійкість у товщі води та накопи-
чення в донних відкладеннях істотно впливають на якість
середовища існування водних організмів. Досліджено хімічні
форми та біологічну доступність металів у водному середо-
вищі. Охарактеризовано шляхи їх надходження в організм
гідробіонтів із зазначенням ролі трофічних взаємовідносин
у циркуляції ВМ між компонентами харчової мережі. Здійс-
нено аналіз особливостей біоакумуляції ВМ в організмі
різних груп водних організмів і залежних від цього процесу
геохімічних, сезонно-кліматичних та біологічних чинників.
Розглянуто генотоксичні та кумулятивні ефекти металів й
екологічні проблеми, пов’язані з їхньою біоакумуляцією та
біомагніфіксацією в трофічних ланцюгах. Це такі проблеми,
як зменшення видової різноманітності водної фауни і флори,
дестабілізація й зниження продуктивності прісноводних і
морських екосистем. Установлено, що за певних внутріш-
ньоклітинних концентрацій шкідливий вплив на гідробіонтів
виявляють не лише метали, які не відіграють функціональної
ролі в організмі тварин і рослин (Cd, Pb, Hg), а й життєво
важливі метали-мікроелементи, надмірна акумуляція яких у
клітинах водної біоти спричиняє порушення процесів метабо-
лізму. Проаналізовано внутрішньоклітинні механізми захисту
гідробіонтів від токсичного впливу металів. Обґрунтовано
важливість екологічного моніторингу стану компонентів гідро-
сфери та здійснення заходів щодо ремедіації забруднених
водних об’єктів за рахунок стійких до забруднення та опор-
туністичних видів, загальновизнаних як потенційні біоіндика-
тори систем, які зазнають впливу полютантів.
УДК 504.054:546.4/.8:637.5’62:636.27
2016.1.118. ТРАНСФОРМАЦІЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ПРИ
ВИРОБНИЦТВІ ЯЛОВИЧИНИ З ВИКОРИСТАННЯМ ГЕНО-
ТИПІВ ПІВДЕННОЇ М’ЯСНОЇ ПОРОДИ
/ Вдовиченко Ю.В.,
Омельченко Л.О., Найдьонова В.О. // Біологія тварин. —
2015. — Т. 17, № 2. — С. 25–33. — Бібліогр.: 13 назв.
Екологічна безпека, забруднення м’ясопродуктів, ялови-
чина, важкі метали, генотипи ВРХ.
Досліджено вміст важких металів (ВМ) — міді, свинцю,
кадмію в яловичині бугайців південної м’ясної породи за
вирощування їх у системі органічного виробництва, а також
вміст ВМ у ґрунтах і вирощених кормах та їх трансформа-
цію в системі ґрунт — рослина — тварина — тваринницька
продукція. Результати досліджень засвідчили, що вміст спо-
лук ВМ у ґрунтах дослідних ділянок значно нижчий ГДК —
за сполуками Cu в 6,6 раза; Pb — 4,7; Cd — 60; Zn —
2,15 раза. Зазначено, що в кормах, вирощених на цих ділян-
ках (трава пасовищна, сіно еспарцетове та суданкове, силос
кукурудзяний, солома ячмінна, зерно кукурудзи і ячменю)
вміст валових форм ВМ також нижчий ГДК: Cu — у 1,6–
2,23 раза (ГДК 6,6 мг/кг), Pb — 8,5–10,9; Cd — 30–150;
Zn — 2,2–4 рази. Зауважується, що з ґрунту в корми транс-
формується 15,32–24,15% Cu; 6,6–15,8 Pb; 0,85–19,23 Cd і
77,5–91,4% Zn. Вміст ВМ у яловичині становить у середньому:
Cu — 0,745±0,01 мг/кг (lim 0,78–1,73 мг/кг), що в 6,71 раза
нижче ГДК (5 мг/кг), Pb — 0,28±0,03 мг/кг (lim 0,07–0,46 мг/кг),
що у 1,78 раза нижче ГДК (0,5 мг/кг). У жодній пробі не було
виявлено Cd. З кормів у яловичину трансформувалися спо-
луки Cu (18,9–29,8%), Pb (52,8–73,7%). Максимальний коефі-
цієнт трансформації Pb установлено в силосі кукурудзяному
(у середньому 73,7%) (lim 28,9–97,3%). З’ясовано, що ступінь
поглинання важких металів з кормів у яловичину в 3,5–10
разів вищий, ніж з ґрунту в корми.
УДК 504.064.2/.3:574.5
2016.1.119. БІОМОНІТОРИНГ ДЛЯ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧ-
НОГО СТАНУ ПРИРОДНИХ ВОДОЙМ
/ Багдай Т. // Вісник
Львівського національного аграрного університету. — Л.,
2015. — № 19: Агрономія. — С. 26–29. — Бібліогр.: 10 назв.
Шифр 546129.
Біомоніторинг водойм, екологічний стан природних во-
дойм, біоіндикація, екосистеми водні, біотестування.
Наведено результати аналізу екологічного стану водних
об’єктів, розташованих на територіях різного рівня антро-
погенного навантаження. З метою оцінки стану водойм і
водотоків застосовано екологічний моніторинг вод, який
є системою спостережень, збирання, опрацювання, збе-
реження інформації про водні об’єкти. Водні екосистеми
зазнають постійного впливу антропогенних полютантів, що
потрапляють у природні водойми з промисловими стічними
водами із забруднених ґрунтів й атмосферного повітря.
Упродовж останніх десятиріч великої актуальності набуло
застосування біологічних методів моніторингу й оцінки стану
гідроекосистем. Ці методи базуються на використанні біоло-
гічних об’єктів та оцінці реакції організмів або клітин на вплив
різноманітних чинників середовища. До основних напрямів
біомоніторингу належать біоіндикація (спосіб інтегральної
оцінки якості середовища за реакцією на нього живих ор-
ганізмів-біоіндикаторів або їхніх спільнот) та біотестування
(використання в контрольованих умовах біологічних об’єктів
(тест-об’єкти) для виявлення й оцінки дії чинників довкілля,
зокрема й токсичних, на організм, його окрему функцію або
систему організмів). Зазначено, що застосування методів біо-
моніторингу сприятиме ефективному виявленню екологічного
ризику та вибору найперспективніших заходів для успішної
реалізації стратегій менеджменту водних об’єктів.
УДК 504.43’453:574.5:57.083/.084
2016.1.120. ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ
ЗА ПОКАЗНИКАМИ БІОТЕСТУВАННЯ: монографія
/ Кли-
менко М.О., Прищепа А.М., Клименко О.М., Стецюк Л.М. —
Рівне, 2014. — 170 с. — Бібліогр.: 169 назв. Шифр 546432.
Екосистеми водні, біотестування, забруднення води, біо-
індикація, екологічна стійкість ландшафтів.
2016.1.120.
УДК 502/504; 631.92/.95
ОХОРОНА ПРИРОДИ. СТАЛИЙ РОЗВИТОК.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ЕКОЛОГІЯ