Упрощенная HTML-версия
94
зменшення площі лісів. До такого результату призвели розвиток
мануфактурного капіталізму, зумовлений зростанням потреби в енергетичній
сировині для фабрик і заводів, та збільшення територій, зайнятих зерновими,
технічними і кормовими культурами [127, с. 445]. У цей період на території
Російської імперії відомий вчений-натураліст М. В. Ломоносов започаткував
наукові знання про ліс, в тому числі про повітряне живлення рослин, про
ґрунт і роль різних деревних порід у створенні гумусу [128, с. 8–9]. Згодом
вчений-ботанік і лісовод А. Т. Болотов, який є одним із засновників не тільки
агрономії, а й помології та ландшафтної архітектури, наполегливо
рекомендував при веденні сільського господарства враховувати місцеві
природні умови і вказував на необхідність створення в Росії лісових
розплідників.
Початок ХІХ ст. відзначено розробкою лісівницького законодавства,
створенням друкованих видань і організації, що здійснювала лісове
господарювання та нагляд. Зокрема: в 1826 р. Указом імператора Миколи I
введено посади губернських лісничих, які керували лісовими відносинами
(положення «Про новий устрій лісової частини»); в 1830 р. складено першу
лісовпорядну інструкцію російською мовою, видану міністром фінансів
Є. Ф. Канкріним; у 1832 р. засновано першу лісову організацію – Товариство
для заохочення лісового господарства і його періодичне видання «Лісовий
журнал»; у 1839 р. вкомплектовано лісове відомство військового зразка –
Корпус лісничих, безпосередньо підпорядковане міністру державного майна
[128, с. 4–5]. Проте до середини ХІХ ст. експлуатація лісу в Україні мала
характер національного лиха – окремі лісові регіони втратили від 30 до 70 %
деревних масивів [127, с. 445]. У зв’язку з цим діячі науки та представники
педагогічної еліти порушили питання необхідності охорони та відновлення
лісів, а ентузіасти-землевласники здійснювали перші спроби лісових посадок.
Початківцями захисного лісорозведення на українських територіях стали:
І. Я. Данилевський, В. Я. Ломиковський, В. П. Скаржинський, І. Т. Ціпків,
М. М. Кір’яков, В. Є. Графф. Зокрема, серед земської інтелігенції