Упрощенная HTML-версия
69
напрацювань в секторі організації науково-освітньої агрономії та лісового
господарства.
Підсумовуючи джерельний та родовідний інформаційний масив нами
з’ясовано, що традиційна господарська діяльність роду Кочубеїв з середини
XVII ст. зосереджена на землеробстві й тваринництві та територіально
окреслена Полтавським і Чернігівським регіоном. На початковій стадії
вирішення
проблеми
вдосконалення
сільськогосподарської
галузі
П. А. Кочубеєм акумульовано досвід попередніх родинних практичних
здобутків. А саме: 1) родина Кушельових-Безбородьків залучила
П. А. Кочубея до практики механізації засобів обробітку землі для заміщення
ручної праці та теоретичних знань зі створення ландшафтних парків;
2) родина Розумовських представила результати дослідів інтродукції рослин
та переходу до промислового шовківництва; 3) родина Рєпніних показала
ефективність лісорозведення з урахуванням адаптивно-ландшафтних
підходів (декоративне садівництво, інженерна практика меліорації) та
розвитку племінного тваринництва (конярства, скотарства, свинарства,
птахівництва); 4) родина Васильчикових пропагувала систему рільництва,
модернізовану механічними знаряддями з травосіянням та удобренням полів;
започаткувала та поширила соціально орієнтовану організацію – земельне
кооперативне кредитування; 5) родина В. П. Кочубея реалізувала насадження
парків з використанням акліматизованих рослин й ініціювала заснування
творчого об’єднання «Полтавське товариство сільського господарства», що
розгорнуло дослідництво у вітчизняних рослинницькій і тваринницькій
галузях; 6) родина Строганових конкретизувала гіпотетичні знання
П. А. Кочубея в царині науково-освітньої агрономії та лісового господарства.