Упрощенная HTML-версия
182
колишніх земельних володінь Кочубеїв стали базою для заснування нових
населених пунктів аграрного спрямування.
У 1921 р. поміщицькі землі Згурівського краю конфісковані радянською
державою та роздані селянам. Протягом 1923–1925 рр. на місці колишньої
вівчарні П. А. Кочубея, що знаходилась між селом Черевками і
Безуглівською економією, відбулась забудова хутора ім. Т. Шевченка
(сучасне с. Шевченкове Згурівського району) [181, с. 521]. В 1927 р. на
землях
первинної
економії
«Петровасник»
створено
радгосп
«Володимирівський», який дав початок с. Володимирське [181, с. 99]. На
території літніх пунктів випасання овець хут. Варварівки 1927–1930 рр.
організовано спільне товариство обробітку землі – артіль «Перше Травня»,
яка переросла в одноіменний колгосп с. Безуглівки, а давній хутір
перейменовано на с. Майське [97]. Сьогодні територія навколо цих сіл
зайнята сільськогосподарськими угіддями, що досить вдало вписуються у
місцевий агроландшафт.
В радянські часи завдано великої шкоди лісопарковому господарству
П. А. Кочубея. З приходом до влади більшовиків збереження зелених
насаджень поклали на Згурівський цукрорадгосп, який не забезпечив
належний догляд за парковими посадками. З 382 видів дерев і кущів, що
зростали в 1892 р., дослідники з Інституту ботаніки ВУАН у 1938 р. виявили
лише 150 порід [225, с. 19]. Цінність лісопарку була саме в тому, що рідкісні
екзоти насаджувались великими масивами й іноді ці урочища складались з
суцільних чистих екзотичних порід, наприклад: група смерек, скомпонована
зі смереки сибірської, Фразера, кавказької, білої і бальзамічної. Тож, при
розкраданні цінних рослин на деревину, вони зникали такими ж масивами
рідкісних видів, якими були спочатку вирощені. Станом на 1938–1939 рр. у
парку зростали: ялиця (5 видів), ялівці звичайний та його форми шведська і
розпростерта, козацький та віргінський; модрини європейська, Кемпфера та
сибірська; ялини (11 видів), сосни (6 видів); псевдотсуга Мензиса, тсуга
канадська, туя західна, 10 видів та форм кленів, 4 види і форми