Стр. 181 - ziborova-iv-k

Упрощенная HTML-версия

181
родинний будинок Кочубеїв, пограбували та зруйнували ферми, оранжереї,
метеостанцію. Через озброєні ватаги був паралізований рух по залізничній
гілці від згурівських економій і цукрозаводу до центральної магістралі в
Яготині [97, с. 17–18]. Внаслідок тривалих військово-політичних
протистоянь в державі впродовж 1917–1921 рр. остаточно зупинилось
впровадження науково-практичних й експериментальних досягнень
П. А. Кочубея в подальший розвиток місцевої сільськогосподарської галузі
та супутньої невиробничої інфраструктури.
Отже, за допомогою реконструкції досліджуваного історичного періоду
встановлено, що впродовж 1870–1890-х рр. прибутки вдосконаленого
господарства П. А. Кочубея інвестувалися в розбудову виробничо-
побутового комплексу підконтрольних сіл Полтавської та Чернігівської
губерній і підвищення освітньо-культурного рівня місцевого населення. Його
науково-організаційна діяльність трансформувала сільське господарство у
самодостатню галузь, спроможну забезпечити соціально-економічні запити
громадян.
4.2. Використання природних ресурсів агроландшафтів на
сучасному етапі
Інтенсивна
асиміляція
сільськогосподарських
угідь
Кочубеїв
розпочалася в 1920-х роках. Аграрний акт УНР націоналізував землі і вони
відводились земельними управами в приватнотрудове користування дрібного
селянства. Втім, непродумане землевпорядкування в українському селі
владою Директорії УНР, зовнішній тиск військової дипломатії країн
Антанти, а потім інтервенція Радянської Росії призвели до кризи в сільському
господарстві. Політика продрозкладки позбавляла селян економічних
стимулів, скоротилися посівні площі, порушились норми посіву, погіршилась
обробка землі. Проте період деструктивних соціально-економічних процесів
все таки мав деякі позитивні тенденції – сформовані агроландшафти