Упрощенная HTML-версия
21
ВСТУП
Актуальність теми.
З початком національного відродження України
характерною ознакою сучасної природознавчої парадигми є підвищений
інтерес до еволюції наукових ідей, творчої діяльності наукових шкіл та
переосмислення здобутків вітчизняних учених, яким належить вагомий
внесок у становлення й розвиток агробіологічної науки та дослідної справи,
що потребує неупередженої оцінки в умовах ринкової економіки та
європейської інтеграції держави.
У цьому контексті актуальним постає завдання щодо вивчення наукової
спадщини доктора сільськогосподарських наук Лариси Дем’янівни
Юрчак (1937‒2010) ‒ вченої, яка причетна до започаткування вчення про
хімічну взаємодію рослин (алелопатії) в Україні як окремого напряму
природознавства.
Працюючи впродовж 45-ти років у Національному ботанічному саду
імені М.М. Гришка
Національної
академії
наук
України
(НБС імені М.М. Гришка НАН України), Л.Д. Юрчак доклала зусиль до
ствердження наукових уявлень про алелопатію. У своїх дослідженнях
акцентувала увагу на екологічних основах хімічної взаємодії рослин у різних
типах фітоценозів, визначила роль мікроорганізмів ґрунтовтоми у посівах під
різними типами сільськогосподарських культур, що на сьогодні є особливо
актуальним і сприяє підвищенню рівня родючості ґрунту та збільшенню
обсягів виробництва високоякісної рослинницької продукції. Вченою
розроблено та введено у практику наукові агроекологічні основи
альтернативного землеробства ‒ сільськогосподарської алелопатії. На
прикладі ароматичних культур дослідниця комплексно обґрунтувала
екологічний підхід у вирішенні актуальних завдань сільського господарства,
а саме: формування ефективних сівозмін, підбір толерантних культур у
сумісних посівах, зменшення дії ґрунтовтоми, керування структурою та
функціями
ґрунтового
мікробоценозу
тощо.
Запропонувала
та