Упрощенная HTML-версия
130
озимих кормових культур. Детально описано закладення вегетаційного
досліду, дослідження активності ВРР і ЛР із решток кормових культур і
ризосфери. У статті розглядалися результати мікробіологічних досліджень,
приділено увагу якісному складу основних груп мікроорганізмів,
аналізувався взаємозв’язок алелопатично активних речовин рослинних
решток із супутньою мікрофлорою [186].
В іншій статті наголошувалося, що у різних сортів озимого ріпаку
спостережено різкі коливання алелопатичної активності, що можуть
проявлятися на наступних за ними культурах. Тому для рекомендованих
певних сортів ріпаку в сільському господарстві слід враховувати не тільки
біохімічні показники, але і їхню алелопатичну активність [187].
У 1989 р. було опубліковано підсумкові результати колективних
досліджень, очолюваних Л.Д. Юрчак, наведено алелопатичну оцінку нових
кормових рослин як тестових культур. Наголошувалося, що озимі та ярі
форми ріпаку й суріпиці селекції ЦРБС АН УРСР є перспективними
культурами для галузі кормовиробництва, в отриманні харчових і технічних
олій; вони сприяють підвищенню культури землеробства, покращують
структуру орного шару ґрунту та його фітосанітарний стан. Проаналізувавши
всі переваги, Л.Д. Юрчак висловила слушну думку стосовно використання
кормових культур у сумісних посівах шавлії мускатної (
Salvia sclarea
L.), яку
вирощували на плантаціях з великою шириною міжрядь і, як наслідок, вона
інтенсивно заростала бур’янами на першому році культивації. У
лабораторних умовах попередньо було проведено серію дослідів щодо
алелопатичної оцінки кормових культур до різних видів виділень шавлії (з
насіння, проростків, післяжнивних решток і шроту ЕО). Вивчали чотири
промислові сорти шавлії: В-24; К-714; С-785 і С-1122. Ретельно
досліджували вплив шавлії на ранніх стадіях її розвитку на ростові процеси
ріпаку, що дало підстави для висновку про можливість сумісного
культивування цих культур, а також використовувати відходи шавлії як