Упрощенная HTML-версия
170
та пояснення до них (Київської, Вінницької, Чернігівської, Харківської та
Полісся), ґрунтові карти областей в масштабі 1:200000 та тексти до них
(Львівської, Ровенської, Волинської, Дрогобицької, Тернопільської,
Станіславської) та карти ґрунтів УРСР у масштабі 1:750000.
О.Т. Калачиков узагальнив основні закономірності щодо ефективності
різних поживних речовин на ґрунтових відмінах і рекомендував до
застосування відповідні добрива. Він працював над проблемами
агрономічної характеристики, раціонального використання й відновлення
родючості ґрунтів. Описав основні типи ґрунтів України: дерново-підзолисті,
дернові, сірі опідзолені, чорноземи, каштанові, солончакуваті та
солонцюваті, болотні, ґрунти гірських областей (буроземи та еродовані
ґрунти). Характеризуючи кожний тип, учений навів основні агротехнічні
заходи щодо підвищення їх родючості. У своїх дослідженнях О.Т. Калачиков
опирався на праці класиків ґрунтознавчої науки, підтримував травопільну
систему, яка в середині минулого століття вважалася найбільш сприятливою
для підвищення родючості ґрунту. Проте практичне її повсюдне
застосування, без урахуванням особливостей природно-кліматичних зон,
призвело до негативних наслідків. У праці «Підвищення родючості ґрунтів
України» (1963) вчений висвітлив поняття родючості ґрунту, її види та
охарактеризував основні показники. На основі наукових і практичних
досягнень автор розкрив властивості і вплив інтенсивної системи
землеробства на підвищення родючості ґрунту. Запропонував комплекси
агротехнічних та агрохімічних заходів щодо підвищення родючості ґрунтів
для кожної зони УРСР в межах інтенсивної системи.