Упрощенная HTML-версия
169
Встановлено, що одночасно з вивченням питань хімізації плодово-
ягідного господарства та опрацюванням проблем використання у
сільськогосподарському виробництві розповсюджених видів удобрень (гній,
мінеральні добрива), О.Т. Калачиков досліджував нові види добрив –
мікродобрива (бор, марганець, мідь). За результатами вивчення впливу
мікродобрив на процеси у ґрунті він з’ясував залежність між біологічними
процесами мобілізації азоту і фосфору в ґрунті та внесеними мікродобривами
– бору й марганцю. За результатами проведених у 1935–1941 рр. та 1945–
1947 рр. дослідів учений встановив факт різкої зміни динаміки поживних
речовин у ґрунті під впливом внесених мікродобрив.
Калачиков О.Т. охарактеризував основні властивості бору, марганцю,
міді і довів, що наявність у ґрунті цих елементів є обов’язковою для
здорового розвитку сільськогосподарських культур. На підставі проведених
лабораторних і лабораторно-польових досліджень щодо впливу бору та
марганцю на ріст і розвиток сільськогосподарських рослин (рицина, бавовна,
льон, цукровий буряк, люпин та ін.) він висунув робочу гіпотезу про
підвищення коефіцієнта корисної дії поживних речовин звичайних добрив
під впливом сумісного їх внесення з мікродобривами. Таким чином,
О.Т. Калачиков встановив низку фактів, що мали суттєве виробниче
значення: прискорена дія певних дозувань бору на дозрівання бавовни та
рицини, що практично збільшувало доморозний вихід бавовни-сирцю в
умовах півдня України, давало можливість покращити якість льону,
збільшити накопичення білка в бобових і підвищити вміст цукру в цукрових
буряках. Розроблена система застосування мікродобрив доповнювала вже
існуючу систему удобрення сільськогосподарських культур у сівозмінах.
Встановлено участь О.Т. Калачикова у складанні низки ґрунтових карт
окремих регіонів УРСР, зокрема ґрунтово-агрохімічних карт 46 машинно-
тракторних станцій зони бурякосіяння у масштабі 1:25000 та текстів до них
(1935), ґрунтово-агрохімічних карт областей республіки у масштабі 1:400000