Упрощенная HTML-версия
142
ґрунтів утворилася в умовах досить посушливого клімату під степовою
рослинністю. Вони мають добре виявлену водостійку зернисту структуру,
нейтральну або кислу реакцію. Чорноземи багаті на гумус, орний шар
містить в середньому від 4 до 8 % перегною. Глибина гумусового шару
становить від 60 до 110 см [166, с. 5]. Головні різновиди чорноземних ґрунтів
України – опідзолені чорноземи, глибокі малогумусні (менше 6 %), глибокі
середньогумусні (понад 6 %), середньогумусні та чорноземи південні
малогумусні. Опідзолені чорноземи за своїми виробничими показниками
наближені до темносірих опідзолених ґрунтів. На їхню родючість позитивно
впливає гній, а
також всі види мінеральних добрив. Для покращення
структури глибоких малогумусних чорноземів О.Т. Калачиков рекомендував
запроваджувати правильні травопільні сівозміни з висіванням суміші
люцерни або еспарцету та багаторічного злакового компонента, наприклад
високого райграсу. Крім того, слід дбати про культурний обробіток ґрунту та
створення системи лісових полезахисних смуг.
Каштанові
солонцюваті ґрунти в комплексі з солонцями та
солончаками займають в Україні близько 3 % площі. Тягнуться вузькою
смугою вздовж узбережжя Азовського моря, Сиваша, Чорного моря.
Сформувалися в умовах посушливого степу. Реакція ґрунтового розчину
слабо лужна. У каштанових ґрунтах в 2–3 рази менше гумусу, ніж у
чорноземних. Верхній шар має нетривку структуру, тому нездатний
утримувати вологу. Відповідно досить поширені в цій смузі посухи шкідливо
впливають на урожайність культур. Основними агротехнічними заходами
щодо поліпшення каштанових ґрунтів степової зони України є зрошення і
запровадження правильних травопільних сівозмін, культурний обробіток
ґрунтів і полезахисні лісові насадження. На думку О.Т. Калачикова, з
мінеральних добрив значний ефект дають азотно-фосфорні. Калійні добрива
малоефективні, бо калію в розчині цих ґрунтів багато. Відчутного