Упрощенная HTML-версия
350
1939 р. було опрацьовано план породного районування худоби, свиней і овець, а
також відкрито Всесоюзну сільськогосподарську виставку.
Державний інститут наукової та практичної ветеринарії створено у 1923 р.
як Науково-дослідний і виробничий орган Ветеринарного відділу НКЗС УСРР
. Але фактично він розгорнув роботу в 1929 р. на чолі з директором
професором М.Д. Агаллі, коли закінчилося тривале будівництво його приміщень і
частково обладнано лабораторії. Внутрішня організація відділів і кафедр тривала,
не вистачало комплектуючого обладнання, приміщень для тварин, належної
кількості експериментальних тварин та ін.
Станом на 1930 р. в інституті налічувалося десять відділів (кафедр):
фізіології та біохімії, патології, ветсанітарії та гігієни, мікробіології, вивчення
епідемічних захворювань великої рогатої худоби, епідемічних захворювань
свиней, овець і птахів, гельмінтології, дослідження вакцини та сироваток.
У загальній структурі ветеринарної організації в УСРР інститут здійснював
керівництво усіма дослідно-виробничими ветеринарними установами. Під його
контролем діяли крайові ветбакінститути (Харків, Полтава, Київ,
Дніпропетровськ, Херсон і Вінниця), що в свою чергу координували роботу 34
діагностичних кабінетів в округах. Плани науково-дослідної роботи крайових
ветбакінститутів погоджувалися з Державним інститутом наукової та практичної
ветеринарії відповідно до загальних директив Ветеринарного відділу НКЗС УСРР.
Крім того, їхню виробничу функцію виготовлення біопрепаратів – контролював
спеціальний відділ інституту.
У 20–30-х рр. заразні хвороби були значною перешкодою для розвитку
тваринництва. Наявність таких хвороб тварин як сап, сибірка, чума великої
рогатої худоби та інші потребувала термінових заходів боротьби та запобігання
їм. Установа виконувала завдання відповідно до практичних вимог ветеринарної
справи, опрацьовувала науково-організаційні заходи, за якими дільнична
ветеринарія вела на місцях роботу з оздоровлення та зміцнення скотарства. Уся
діяльність інституту розподілялася за напрямами: науково-дослідна, виробнича,
контрольно-консультативна й освітня.