Стр. 341 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

341
У 1930-х рр. було покращено порідний склад курей. Їхнє поголів’я на
колгоспних птахофермах переважно складалося з чистопорідних несучок або
метисів породи леггорн. У 1938 р. несучість курей на одну середню несучку в
господарствах УРСР становила 71,6 шт. яєць, у передових господарства – від150
до 200 шт. На основі державного плану розвитку тваринництва, інкубаторно-
птахівничі станції виводили добовий молодняк птиці на продаж господарствам.
Так, протягом 1933–1940 рр. кількість інкубаторних станцій в Україні зросла від
111 до 163, потужність інкубаторного парку у 1940 р. становила 13764,6 тис.
яйцемісць
с. 15].
Для з’ясування причин низької продуктивності птиці й пошуку методів її
підвищення співробітники Української науково-дослідної станції птахівництва за
участі опорних пунктів у 1938 р. обстежили 48 колгоспів різних районів УРСР.
Виявлено, що у роботі низки птахівничих ферм грубо порушувались основні
зоотехнічно-ветеринарні правила догляду, утримання й годівлі птиці, а також
простежувалася неорганізованість племінної роботи, зоотехнічного навчання,
ветеринарного обслуговування та ін. Підготовлені рекомендації щодо підвищення
продуктивності курей передбачали комплекс заходів, спрямованих на організацію
рентабельного птахівництва. За матеріалами вибіркового обстеження гусівництва
у 1939 р. також було опрацьовано практичні рекомендації для подальшого
розвитку галузі. У породному складі переважали гуси роменської породи та
метиси холмогорської і тулузької.
Крім того, співробітники УНД станції птахівництва досліджували
запровадження штучного (електричного) освітлення в осінньо-зимовий період,
практичне застосування розроблених Всесоюзним НДІ птахівництва норм годівлі
різних вікових груп птиці, вплив мінеральної годівлі на несучість курей породи
леггорн і род-айленд та ін.
Український НДІ кормів (УНДІК) розташовувався у м. Полтаві й у своїй
структурі у 1931 р. мав 8 відділів і 8 опорних пунктів (Чернігів, Житомир,
Носівка, Умань, Вознесенськ, П’ятихатки, Артемівськ) та 3 спеціалізованих
опорних пункти (М. Загорівський, Н. Чарторія, Казаровичи)
. Український