Упрощенная HTML-версия
43
Віктор зростав у сім’ї, де сформувалися глибокі військові традиції. Його
прадід був солдатом, дідусь та батько мали офіцерські звання. Коли постало
питання про місце навчання юнака, старші брати Матвій та Лев уже навчалися
в Полоцькому кадетському корпусі. Не дивно, що Віктор пішов їхнім шляхом.
У навчанні майбутній учений повністю повторив шлях своїх старших
братів: кадетський корпус, артилерійське училище, а згодом – академія.
Зрештою, на той час незаможне дворянство, до якого належала родина
Кирпичових, не могло дозволити собі щось інше. Вибір Полоцька також був
очевидним. Головне призначення цього навчального закладу полягало у
вихованні і навчанні дворян приписних губерній, до яких відносилася і
Вітебська – батьківщина Кирпичових
. Дисертанту не вдалося достовірно
встановити дату вступу Віктора до Полоцького корпусу. Згідно підрахунків, це
сталося в 1855 р. У той час корпус було віднесено до першого розряду, що
припускало створення спеціальних класів і збільшення часу навчання з
чотирьох до восьми років
с. 16].
Зважаючи на м’яку та вразливу вдачу, притаманну Віктору протягом
усього життя, юнак важко переносив закритість навчального закладу з суворим
військовим вишколом. Мабуть, саме тому, знаючи характер сина, батьки
віддали його навчатися до одного класу із старшим братом Костянтином. Вони
часто переїжджали на зиму із Бардіно в Полоцьк, щоб бути поряд із дітьми.
Тоді Віктора разом із братами щовечора відпускали додому
с. VII]. Це
робило їхнє життя дещо легшим, ніж у товаришів. Однак, як у всякому
закритому навчальному закладі, нерідко молодим вихованцям діставалося від
старших колег.
Проте юнак знайшов себе в навчанні, почав багато працювати самостійно:
вивчав іноземні мови, читав наукові праці. Це допомогло завоювати авторитет
поміж товаришів, яким нерідко допомагав вирішити те чи інше завдання.
Успіхи в навчанні були настільки значними, що, за словами М.М. Кайгородова,
Віктор уже в кадетському корпусі міг читати твори англійською мовою
с. VII].