Стр. 36 - radoguz-sa-k

36
ім. Г. І. Денисенка, у яких зберігається значна частина доробку В.Л. Кирпичова,
його колег та учнів, матеріали з історії вишів.
Серед творчого доробку вченого було виокремлено три підгрупи: наукові
роботи [218;219;221–225;239;240;243;244;246–251;253– 262;275;278;280–
287; 290;308; 309]; науково-освітні праці (переважно підручники)[208–214;
217; 235–238; 241; 242; 263–273; 279; 291–307]та роботи соціально-
економічного спрямування[206;207;215;216;220;226–234;245;274;276;277;
288;289; 310;311].
Спогади, мемуари сучасників В.Л. Кирпичова та некрологи[30;45;48– 50;
52;72; 178;187; 322;323;354; 367;412; 417;426;430; 436;438;439;468; 475]
стали значним доповненням до офіційних документів. На відміну від суто
фактологічного матеріалу, поданого в архівних справах, ці роботи мали яскраве
емоційне забарвлення. Ця невелика за обсягом група праць чудово доповнила
доробок попередників, розкривши, насамперед, особистісні якості
В.Л. Кирпичова і лише потім показавши його як науковця, викладача та
адміністратора.
Доцільно зауважити, що розгорнуті публікації, які вийшли з друку
невдовзі після смерті Віктора Львовича та присвячені збереженню пам’яті про
цю видатну особистість, було віднесено до історіографічних робіт. Натомість
до історичних джерел було віднесено невеликі некрологічні повідомлення, а
також спогади та мемуари, що не були присвячені безпосередньо постаті
В.Л. Кирпичова, однак розкривали особистісні якості чи окремі маловідомі
аспекти діяльності вченого. Вшануванню пам’яті Віктора Львовича свої слова
присвятили О. Астров[30], О.М. Биков[48,49] , Д.С. Зернов[178], П.О. Козьмін
[322, 323], О.О. Радциг [412].
Некрологам зазвичай властиве дещо ідеалізоване зображення, із
перебільшеним значенням особистості. У той час мемуаристика створюється у
відриві від конкретних подій і має за мету реконструювати спогади автора.
Зважаючи на це, на перший план виходять події та люди, що найбільше
закарбувалися у пам’яті очевидця. У цьому сенсі постать В.Л. Кирпичова