Упрощенная HTML-версия
186
на той час лише нещодавно полишив посаду директора ХТІ та зайнявся
організацією Київського політехнікуму. Це свідчить про значний вплив Віктора
Львовича на погляди професорських колегій обох навчальних установ.
Ще будучи директором ХПТІ, В.Л. Кирпичов досить негативно ставився
до інспекції і завжди намагався уладнати внутрішні справи власними силами
інституту, не залучаючи сторонніх осіб. Працюючи в КПІ, він ще активніше
намагався відстоювати незалежність навчального закладу від стороннього
втручання. У цьому питанні професорська колегія КПІ була повністю солідарна
з директором. Її ставлення до інспекції було категоричним: «Штати інспекції, її
положення розраховані не на потреби нормального часу, а пристосовані до
виняткових умов студентських хвилювань. Однак… при заворушеннях
інспекція абсолютно безсильна, жодного заворушення вона не попередила й не
зупинила»
арк. 74–75;
арк. 67 зв.]. Будучи незалежною від інших
органів вишу, інспекція скоріше породжувала і посилювала антагонізм між
молоддю та університетським режимом, аніж боролася з ним. Для вирішення
цієї проблеми Вчена рада рекомендувала змінити весь принцип її роботи:
скоротити чисельність та підпорядкувати керівництву вишу
арк. 75].
Цікавими були також і пропозиції щодо модернізації середньої школи,
організації вступних кампаній вищих шкіл, підготовки викладачів, сумісництва
тощо
арк. 75 зв.–80]. Не менш важливе значення мала група зауважень,
присвячених студентському побуту
арк. 81 зв.–83]. Однак ці наукові
проблеми виходять за межі дослідження: обмеженість роботи не дозволяє
розглянути всі ці аспекти більш глибоко. Разом із тим, наведений перелік
пропозицій, що розглядалися, дає додатковий привід для роздумів у час, коли
знову стоїть питання про реформування вищої школи.
Наприклад, колегія вважала, що підставою для отримання вченого ступеня
мав стати публічний захист дисертації. При цьому небажане проведення будь-
яких додаткових іспитів, оскільки екзамен змушує гаяти час на зайві речі.
«Повне знання літератури – фікція, – і частіше зводиться до підготовки згідно
вимог конкретних професорів, які приймають іспит»
арк. 76 зв.–77 зв.].